Життя дочірніх монастирів Лаври

  Окрім Унева, на даний час Лавра має ще сім дочірніх обителей. Усі монахи, що проживають у дочірніх обителях не мають окремої “спеціалізації”, а ставлячи, насамперед, перед собою мету досягнути християнської досконалості, роблять те, що є найбільш необхідним чи доцільним у даних ситуації і місці.

  Отож, у Львові знаходяться дві чернечі обителі. Найбільшою із них є монастир Св. Михаїла (так із 17 серпня 2004 р. називається колишній монастир Св. Йосифа Обручника) із 14 монахами. Ченці моляться у храмі повне церковне правило та виконують різноманітні служіння. Священики і диякони працюють у душпастирстві: уділяють Таїнства, провадять катехизацію для дітей. Брати провадять церковне правило, займаються іконописом у майстерні при обителі, реставрують ікони, а два ченці – студіюють у Львівській духовній семінарії.

  Також при обителі діє парохія Св. арх. Михаїла. Тому тут діє три хори: “Благовіст”, який вперше співав Літургію 21 листопада 1991 р і з того часу став відомим не лише в Україні, але і поза її межами; змішаний молодіжний хор “Аксіос”, який було засновано 2 вересня 2003 року. А третім є жіночий хор під назвою “Мироносиці”. Окрім того, при парохії діє Катехитична недільна школа, яка має дев’ять класів, включаючи той, на якому ведеться приготування дітей до першої сповіді та урочистого Причастя. При монастирі діє товариство “Розвій”, яке займається виготовленням різноманітних церковних предметів. Також при обителі діє видавництво “Свічадо”. Саме видавництво виникло у кінці 1980-х років у Польщі. А з 1992 р. – видавництво співпрацює із студійськими ченцями, випускаючи кожного місяця по 3-5 найменувань книг з духовності, психології і т.п. Особливо можна відзначити серію “Джерела Християнського Сходу”, завдяки якій широке коло читачів має нагоду пізнати традицію нашого християнства. Видавництво поступово розширюється, зокрема, 4 травня 2004 року Патріарх Любомир освятив нові приміщення “Свічадо”. А також функціонують гостинний дім «Архистратиг», церковна крамниця «Ніколаос» та кафе «Республіка саду».

  Інша дочірня обитель – обитель св. Йоана Хрестителя у Шевченківському Гаю. Тут є декілька іноків, що займаються обслуговуванням храму Премудрості Божої. До 1991 року, коли приміщення сучасного Свято-Михайлівського монастиря були передані ченцям, саме тут була центральна обитель у Львові, на місці теперішнього музею архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, де до 1945 року функціонував студійський монастир.

  Окрім того, у Львівській області є ще обитель Походження Чесного Древа у селищі Підкамінь у Червогоградському районі. Специфікою цього монастиря є те, що він знаходяться у приміщеннях колишнього латинських кляштора отців домінікан, який свого часу був закритим та зруйнованим у радянські часи. З 1946 р. підкамінський монастир був в’язницею, а через десять років, як це було “традиційно” для комуністів, його перетворено на психо-неврологічний інтернат закритого типу. Щодо храму, то із нього спочатку зроблено конюшню, а потім – гараж для сільськогосподарської техніки. І лише у 1997 р. храмові споруди та частину келій було передано монахам. На даний час тут ще ведуться реставраційні роботи, оскільки споруди є надзвичайно поруйнованими.

  У Карпатських горах, на Івано-Франківщині, діє як і до війни та часи підпілля, монастир Св. прор. Іллі у передмісті м. Яремче – Дорі, який особливо прославився через подвижницьке життя блаженних старців, покійних отців Мирона (Деренюка) та Павла (Чучмана). Отець Павло, як уже згадувалося, допровадив обитель до вільних часів, та переставився до Господа у 2001 році, будучи постриженим у велику схиму. Окрім того, у самому місті, на місці колишньої дачі обкому КПРС, було організовано реколекційний будинок, де кожного року відбуваються дні духовної обнови для ченців, а також відбуваються реколекції та дитячі табори.

  Другою обителлю Івано-Франківщини є скит Св. Андрея, що розташований в урочищі Лужки, поблизу Осмолоди. Його було освячено 13 грудня 2000 р, на місці колишнього скита, зруйнованого комуністами. Тут, у горах, посеред лісів, проживають ченці, які ведуть більш усамітнене та споглядальне життя.

  Також, є одна обитель на Тернопільщині. Це монастир Св. Тройці у славній відпустовій місцевості Зарваниця. Тут обитель існувала ще до війни, проте радянською владою її було закрито, а дерев’яний храм – спалено. І от, “після довгих років переслідування, 11 липня 1993 р., недалеко від цілющого джерела, на горі, відбулося освячення місця під новий Святотроїцький монастир. Зараз на цьому місці зведено монастирський будинок та дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Освячення церкви відбулося на празник Пресвятої Трійці 24 червня 2002 року”.

  За межами Галичини є монастир Св. Антонія Печерського у місті Обухові на Київщині. Його було засновано у березні 2004 р. у самому місті Києві, поблизу каплиці, де у майбутньому постав Патріарший Собор Воскресіння Христового. І саме насельники цієї станиці провадили у вищезгадуваній капличці щоденні богослужіння. Пізніше, коли Собор було освячено, то ченці переїхали на теперішнє місце, де збудували монастир та звели храм, освячений у 2023 році.