Архів Свято-Успенської Унівської Лаври

  Важливим завданням Церкви є збір та впорядкування історичних матеріалів, пов’язаних з її діяльністю. Для збирання, формування, класифікації, а також консервування та відновлення документів, пов’язаних з діяльністю Студійських монастирів УГКЦ, при Унівській Лаврі було створено Архів.

  Ще за митрополита Андрея Шептицького при монастирі св. Йосафата на вул. П. Скарги у Львові діяла інституція “Студіон”, при якій було багато установ: музей, бібліотека, реставраційна та іконописна майстерні, а також архів. З ліквідацією нашої Церкви у 1946 році цей архів перевезено до Центрального державного архіву у Львові. В нелегкі часи підпілля УГКЦ дехто старався зберегти документи, речі. Найбільше інформації про наші монастирі в ті роки збирав єромонах Севастіян Дмитрух. Ці документи, свідчення, речі стали основою сьогоднішнього архіву Унівської Лаври. З 2001 року розпочалася систематична робота з упорядкування та формування архіву.

  Діяльність архіву сьогодні полягає у зборі матеріалів про наші монастирі та про наших монахів. Дуже цінною є інформація, що підтверджує їх святість життя, мученицький шлях. Досліджуємо також документи інших архівів, зокрема архіву СБУ. Так, вдалося віднайти інформацію про смерть в тюрмі на вул. Лонського у Львові схимонаха Віссаріона Лепкого.

  Дуже цікавими є безпосередні зустрічі з людьми, котрі знали і довший час контактували у підпіллі з нашими монахами. Дякуємо цим людям, які радо діляться споминами, передають до нашого архіву речі, які зберігали з тих часів.

  Інколи розпочинати пошуки є дуже важко через брак інформації. Наприклад, можемо знати лише назву села, де ймовірно колись перебував наш монах, а приїхавши туди, дивним способом отримуємо нові дані та вказівки для пошуків. Обставини складаються так, що ніби випадково натрапляємо на людей, які можуть подати багато цікавих відомостей. Ми завжди відчуваємо допомогу наших співбратів, які померли мученицькою смертю в опінії святості. Так було в Росії, у місцях загибелі наших монахів Леонтія Фьодорова та ігумена Климентія Шептицького, проголошених Папою блаженними. Зовсім незнайомі люди безкорисливо допомагали, вказували на місця, пов’язані з особами блаженних, допомагали віднайти архівні документи. Вдалося зустріти жінку, в домі батьків якої провів останні роки життя бл. Леонтій. Маленькою дівчинкою вона часто спілкувалася з блаженним і згадувала його як святу людину.

  Праця архіву зі збору матеріалів практично ніколи не припиняється – особливо щодо процесів проголошення святих. З проханням про співпрацю звертаємося до всіх зацікавлених. Для нас важливою є будь-яка інформація. Висловлюємо подяку кожному хто допомагає та підтримує нас.