Короткі біографії монахів Студійського уставу
ієрм. Мануїл (Микола Пишкович)
Архимандрит Юрій (Іван Макар)
Схимонах Веніамин (Василь Левандовський)
Схимонах Лука (Лазар Шиян)
Схимонах Теодозій (Теодор Цибрівський)
Схимонах Володар (Василь Сичак)
Ієромонах Митрофан (Михайло Павловський)
Архимандрит[1] Юрій
(Іван Макар)
Народився у с. Лагодів Перемишлянського повіту. Вступив до Унівської Лаври в 1933 році.У „Ясній путі” згадується, що брат Йоан Макар приїхав на постійно до Унева у вересні 1935 р[4]. Пострижений у малу схиму в 1943 році, 02.04.1944 року рукоположений в ієродиякони, а 02.08.1944 року рукоположений в ієромонахи. Обидва свячення звершив кир Никита (Будка) у архикатедральному соборі Св. Юра у Львові[5]. Коли Лавру зліквідували, він не залишився жити у створеному інтернаті[6]. Був насельником Св. Іванівського монастиря на Знесінні та монастиря Студіон у Львові. Він, ще перед скасуванням монастиря спочатку проживав у Якторові, або Лагодові та далі брав активну участь у монастирському житті. Зокрема, у 1945 році повідомив ієромонаха Йосифа (Шестюка) про його номінацію на ігумена[7]. Був Ігуменом підпільної Лаври з 1978 року по 1982 рік. Став наступним підпільним Архимандритом Свято-Успенської Унівської Лаври після смерті 08.11.1982 року, архимандрита Кир Никанора (Дейнеги)[8]. Архимандрит Юрій жив спочатку у Лагодові, де померла його мати, а був лише хворий вітчим[9], а потім у Перемишлянах[10] з 1979 року, вже будучи ігуменом і хоч тяжко хворів туберкульозом[11] (загалом, він хворів ціле своє життя[12]), все ж таки часто нелегально відвідував Унів. Там вночі у келіях-кімнатах почергово служив декілька Літургій[13]. Також постійний зв’язок підтримувався через схимонаха Давида (Когута), який приносив у Унів Святі Тайни, освячені о. Юрієм, коли останній не міг прибути сюди[14]. Відійшов він із земного життя, допровадивши студитське чернецтво до часів легалізації; ставши свідком початку воскресіння Свято-Успенської Лаври[15]. Похоронений на Чернечій Горі[16].
Схимонах Веніамин
(Василь Левандовський)
01.02.1889-19.07.1960
Народився в Олеську, теперішньої Львівської області. Вступив до монастиря в 1905 році у 16 річному віці і отримав облечини у 1906. У 1907-1911 проживав у Скнилові а у 1912-1914 – у Студіоні у Львові (на Скарги). На 1918 рік – знову у Скнилові, де був побитий польськими солдатами під час війни. На 1924 р – в Уневі, а на 1927 – у Студіоні знову. Є у списку ченці 1939 року, а за часів підпілля проживав у Львові та був похоронений на Личаківському кладовищі. Перезахоронений на кладовище при монастирі св. Йоана Хрестителя у Гаю у Львові.
Схимонах Теодозій
(Теодор Цибрівський)
Вступив до монастиря у 1920 році[19]. Пострижений у схиму в 1925 році. Згадується у „Шематизмах” за 1924 та 1927 роки, спочатку як монах у Зарваниці, а потім – в Уневі[20]. Працював на послухах як кухар або гарбар. Після ліквідації Лаври залишився у інтернаті та працював у гарбарні разом із схимонахом Давидом (Когутом)[21]. Похоронений на Чернечій Горі[22].
Схимонах Лука
(Лазар Костянтинович Шиян)
14.06.1907[23] – 26.05.1968[24]
Народився у с. Ластівка (тепер – Турківського району Львівської області). Був арештований 16.01.1946 р. в Унівській Лаврі та 03.04.1946 р. засуджений Військовим Трибуналом військ НКВС Львівської обл. разом із ігуменом Йосифом (Шестюком) та ієромонахом Кипріяном (Шульганом). Схимонаха Луку засудили за ст. 20-54-І„а” КК УРСР на 10 р. виправно-трудових таборів. Звільнений 30.06.1955 р. з Піщаного табору[25]. Похоронений у Львові на Янівському кладовищі[26]. Реабілітований 28.06.1993 р. Прокуратурою Львівської області[27].
Схимонах Володар
(Василь Сичак)
25.02.1909-17.12.1990
Схимонах Володар (Василь Миколайович Сичак) народився 25 лютого 1909 року в с. Потелич на Жовківщині. Мав старшого брата Івана і молодшу сестру Матрону. Близько 1929 року вступив до Унівської Лаври, отримав облечини, а 16 квітня 1933 року склав треті обіти. Пострижений у схиму з іменем Володар 8 листопада 1937 року. За часів підпілля проживав у рідному с.Потелич зі своєю сестрою. Помер 17 грудня 1990 року в Потеличі і тут похований на місцевому цвинтарі. Похорон 19.12.1990 р. звершив ієрм. Петро (Гладій).
Ієромонах Митрофан
(Михайло Васильович Павловський)
15.11.1914-22.09.1969
Вступив до монастиря і був пострижений 12.12.1937 в Уневі, склав перші обіти 13.12.1938 в Уневі та відразу переведений на Знесіння (тепер Гай). У монастирі працював кравцем, також диригував хором братії. Жив за підпілля у Львові на приватній квартирі, яка діяла як монастир. Був після схими та підпільної семінарії рукоположений в ієромонахи. Займався проводом молодих ченців, зокрема, майбутній владика Юліан (Вороновський) називав його своїм магістром новіціату. Після смерті був похоронений на Личаківському кладовищі і пізніше перезахоронений на кладовищі при монастирі Св. Йоана Хрестителя в Гаю у Львові.
[1] Те, що він був архімандритом згадують: Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110; Студійський пом’яник та Додаток до Плану кладовища. – С.1. від 23.01.2003.
[2] Додаток до Плану кладовища. – С.1. від 23.01.2003 року.
[3] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110 та Студійський пом’яник. А в такому джерелі як Додаток до Плану кладовища. – С.1. від 23.01.2003 року є поданий, при тому ж числі та місяці 1991 рік, проте, це помилка.
[4] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.282.
[5] Див.: Особова справа богослова Макара Юрія, ЦДІАУ у Львові, фонд 201, опис 1в, справа 579, с.1.
[6] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.2. – Арк.13. Інтерв’ю з п. Лукією Лісіцькою від 11.09.1997 року
[7] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.4. – Арк.2. Спогади сестри Марії (Ляхер) від 2.02.2001 року.
[8] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110.
[9] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.4. – Арк.4. Спогади сестри Марії (Ляхер) від 2.02.2001 року.
[10] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110 та А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.2. – Арк.13. Інтерв’ю з п. Лукією Лісіцькою від 11.09.1997 року.
[11] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110.
[12] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.4. – Арк.5. Спогади сестри Марії (Ляхер) від 2.02.2001 року.
[13] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110.
[14] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.4. – Арк.4. Спогади сестри Марії (Ляхер) від 2.02.2001 року.
[15] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.110.
[16] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.2. – Арк.13. Інтерв’ю з п. Лукією Лісіцькою від 11.09.1997 року та Додаток до Плану кладовища. – С.1. від 23.01.2003 року.
[17] „Шематизм” 1924 року (див.: Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.311), проте тут не подано прізвища монаха Теодосія. Теж було помилково вказано, що він народився в 1899 р (див.: Додаток до Плану кладовища. – С.2. від 23.01.2003 року).
[18] Додаток до Плану кладовища. – С.2. від 23.01.2003 року та Студійський пом’яник.
[19] Додаток до Плану кладовища. – С.2. від 23.01.2003 року.
[20] Ігор Мицько. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець XIII ст. – кінець XX ст.). – Львів: Свічадо, 1998. – С.311.
[21] А.С.У.Л. – Ф.1. – Спр.2. – Т.2. – Арк.14. Інтерв’ю з п. Лукією Лісіцькою від 11.09.1997 року
[22] Додаток до Плану кладовища. – С.2. від 23.01.2003 року.
[23] Надпис на могилі (Янівське кладовище) та Список священнослужителів та вірних УГКЦ, репресованих органами радянської влади, архівні кримінальні справи на яких зберігаються в архіві УСБУ у Львівській області. – С.44 (щоправда, Список... подає лише рік народження).
[24] Надпис на могилі (Янівське кладовище) та Студійський пом’яник (щоправда, останній подає лише рік смерті).
[25] Список священнослужителів та вірних УГКЦ, репресованих органами радянської влади, архівні кримінальні справи на яких зберігаються в архіві УСБУ у Львівській області. – С.44.
[26] Надпис на могилі (Янівське кладовище).
[27] Список священнослужителів та вірних УГКЦ, репресованих органами радянської влади, архівні кримінальні справи на яких зберігаються в архіві УСБУ у Львівській області. – С.44.