Поняття монашої спільноти у Типіконі Студійського Уставу

ієромонах Онуфрій (Олег Кіндратишин)
доповідь: Львів 25.04.2014

Вступ
1. Загально
2. Монастир
3. Спільна молитва
4. Інші виміри спільного життя
4.1. Спільна трапеза
4.2. Спільна праця
4.3. Спільні зібрання
4.4. Спільне майно
4.5. Спільні духовні науки та провід
4.6. Спільне убозтво
4.7. Спільне кладовище
5. Покути

Вступ

Монастир – це спільнота осіб, яких об’єднують спільні цілі. Що ж об’єднує монахів певного монастиря у спільноту? Що є спільного між братією монастиря?

У Типіконі Студійського Уставу слово спільнота зустрічається 12 разів, а прикметник спільний – 133 рази.

1. Загально

788. … щоб в дійсності всі монастирі, зв’язані зі собою, наближалися до ідеалу первісної християнської Церкви, де: “Громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне” (Діян. 4. 32).
63. Спільне монаше життя, признане Церковною владою вже в перших століттях свого існування, дістало свій устрій та було підчинене точно визначеними правилами. Св. Євангеліє і оперті на ньому правила св. Отців є законом для нашого духовного життя і внутрішньої монашої аскези. Для кращого пізнання тих монаших правил, яким має відповідати і ціла настанова душі монаха та для ужитку братів – ці правила будуть зібрані разом з відповідними поясненнями в одному збірнику.
406. … наш давній Устав ще з VIII cт. каже: “Монастир створюють монахи, які спільно живуть, а руйнують сарабаїти” …
Св. Теодор переносно зображує монаше життя, як школу Євангелії, з якої по добрій науці з радістю повертаємось до батьківського дому. Або як величну торговицю у сфері духа. Вкінці, як сівбу, в якій маємо сіяти зерно побожності, щоб діждатися духовних жнив, “багатих у плоди нашої праведності”. Школа Євангелія, духовна “торговиця” і сівба – це в розумінні Христовім не так діло людської одиниці, відокремленої від усіх інших, це в більшій мірі діло спільного зусилля людей, органічно зв’язаних між собою в одне містичне тіло св. Церкви, згуртованих, крім того, в духовні родини, громади, що подібно до гуртків паломників відбувають разом дорогу до Небесного Єрусалиму. Однією з таких духовних родин є і наше братство, в якому метою кожного зокрема і всіх разом є досконале досягнення тої цілі, до якої Христос веде людей (стор. 11).
255. … у чернечому житті спільнота є опором для поодинокої людини, … та людина, яка оберігає іншу від злого і пригадує їй обов’язок добрих вчинків – не ворог, а найкращий друг. … Монахи, призначені на епітеретів, нехай пам’ятають, що їхня праця є необхідною умовою для збереження і закріплення чернечого духа в кеновії …
Цей Устав рішає, як браття у спільному житті мають разом молитися і працювати, як братством управляти, як нових ченців приймати і вести до досконалого монашого стану, як зі злом боротися, а добрі діла множити, одним словом, цей Устав дає рамки для спільного монашого життя, щоб при допомозі цих людських приписів забезпечити внутрішній зміст цього життя, перетворити Христовою силою людину і, піднявши її, зробити “мало що меншою від ангелів” та в той спосіб звеличити і прославити ім’я Бога, поширити і утвердити Його Царство серед нас та ще на землі сповнити з любов’ю Його Святу Волю так, як її сповняють мешканці неба (стор. 12).
164. Поганим настоятелем (хто має яку-небудь владу у монастирі): коли занедбує спільну молитву та працю, зайнятий світськими справами і гостинами, не дбає про монаші чесноти; негідна і згіршуюча поведінка, непідчинювання спільним Правилам, що вчить й інших нехтувати ними; коли Ігумен своєю поведінкою нищить спільне життя ченців, наприклад: не бере участі у спільній молитві, не вдовольняється спільною трапезою, коли себе або свою родину збагачує, а братам недостає навіть необхідних речей, часто без причини виїздить, постійно перебуває поза монастирем.
698. Звичайною дорогою, яка веде до цих різних форм монашої аскези є довший час прожити й у монашій спільності, чеснота, випробувана у кеновійному житті, яка приводить монаха до Великої Схими …
706. Якщо постник спостеріг би, що аскеза посту породжує в ньому духовну гордість, якої не може поконати, то нехай негайно просить Ігумена звільнити його з цього обов’язку і нехай повертається до звичайного спільного способу життя з усією братією, щоб повернулась до нього покора …
711. Коли пустельник чи затворник повертається до спільного життя в кеновії, то повинен заховувати безмовність аж до смерті, хіба що треба звільнити їх з уваги на загальне добро спільного життя.

2. Монастир

17. Чернечі оселі, в яких живе щонайменше 6 схимників, в тому числі бодай 1 ієромонах і 1 ієродиякон, називаються монастирем або кеновією – обителлю.
23. Спільне (кеновійне) життя можуть вести і менші гуртки монахів, і тоді це будуть або парохіяльні доми, або місійні станиці, або заклади, фундації чи школи і доми для науки. Поки ці доми не мають такого числа монахів, що його вимагає ст. 17 цього Уставу, то вони є неповними обителями і, звичайно, не мають правного статусу, як монастирі, можуть його мати тільки як парохії чи фундації. Про управління та зв’язок з матірним монастирем такого дому вирішує в кожному випадку зокрема влада того монастиря, від якого даний дім залежить. 34. … Малі парохіяльні доми з двома або трьома монахами не відповідають нашій цілі (спільна молитва і спільна праця в кеновії), тому належить, по можливості, оминати творення таких осель, а вже існуючі, якщо не вдасться поступово перетворити їх у дійсні монастирі, доцільніше буде закрити.
51. Якщо Рада вирішить приступити до заснування нового монастиря, а Ігумен таке рішення затвердить, тоді Рада представляє Ігуменові тих братів, яких уважає за відповідних для організування спільного життя у новому монастирі. Ігумен, по вислуханні думки Загальної Ради, сам вибирає братів до нової оселі і з-поміж них назначає настоятеля та намісника для нового монастиря. …
295. По монастирських домах, що ще не є дійсними монастирями, першим обов’язком настоятелів є завести строгий розпорядок дня … визначена година ранкового вставання, вечірнього відходу на сон та години спільної трапези, крім того постійно визначений час Служби Божої. Рано і вечером мусять бути спільно відмовлені хоч Утреня і Повечер’я …
628. … Перешкодою до прийняття у монастир є теж важка невиліковна недуга або хвороба, яка робить життя у спільноті неможливим або дуже важким.
566. Жодного брата не можна звільняти з монастиря тільки тому, що він хворий, хіба що стало б ясним, що він вже хворий прийшов до монастиря і затаїв свою хворобу, або що з власної вини захворів на хронічну заразливу хворобу, яка робить його нездатним до спільного життя.
748. Якщо схимник не бажав би звільнятися від обітів, а тільки хотів би одержати від церковної влади дозвіл на тимчасове перебування поза монастирською загородою та спільним життям (exclaustratio) …

3. Спільна молитва

297. “Монастир – це храм Духа Святого, що в ньому душі св. Отців з ангельськими обличчями співають день і ніч дзвонами сердець своїх чистих пісню – Свят! Свят! Свят! Триєдиному Господеві!” – пише у вступі старий монаший Устав з сімнадцятого століття. Монастир – це дім неустанної молитви у Святому Дусі. Його мешканці, як представники Церкви, що бореться на землі, єднаються з прославленою Церквою у небі, та з ангелами величають Трисвятого Бога. Величають співом спільного Богослуження, поклоняються внутрішньою молитвою кожного ченця зокрема, прославляють постійною жертвою та самовідреченням монашого життя. Таким чином з монастиря безнастанно вдень і вночі має підніматися до Престола Всевишнього фіміам молитви. У монастирі немає важнішої справи над молитву, каже наш Скнилівський Типік.
298. Спільна молитва Церковного Правила і прилюдного Богослуження нехай буде по всіх наших домах, а зокрема в Унівській Лаврі для всіх наших братів і для кожного зокрема “Божим ділом”, дорогим і близьким їхнім серцям. Монахи Студійських обителей повинні безнастанно дбати про величавість, красу, побожність, обрядову точність, повагу, спокій, порядок і святість цього “Божого діла”. Треба, щоб і зовнішній вигляд нашого прилюдного Богослуження відповідав величавості його внутрішнього змісту. Цю Церковну Літургічну молитву повинні наші браття уважати завжди найціннішим видом спільної молитви, повинні нею дійсно підносити свої душі до Бога, повинні нею кормити себе духовно і з неї зробити основу цілого свого внутрішнього життя …
290. За Студійськими Уставами … до занять монахів належать: спільна для всіх братів молитва хорового Правила … Ці Устави приписують, щоб Церковне Правило у всіх своїх частинах було “виконане досконало”. Від обов’язку присутності й участі усіх ченців у Правилі можуть бути винятково звільнені лиш ті монахи, що зайняті господарською або іншою потрібною для монастиря роботою, вони мають тоді окремо установлений розпорядок дня …
239. … Соборні Служби Божі, бо через соборність відправи не тільки виробляється однаковий спосіб служіння, але і сама Найсвятіша Жертва набирає зовнішньої величності. Крім того, тоді зростає дух єдності, як знак і видимий доказ того, що наша набожність не відокремлює монахів, а стає чим раз то більше суспільною, т. зн. спільною побожністю і молитвою частинок, з’єднаних в одне велике містичне Тіло Христової Церкви.
243. Обов’язком таксіархів є пильнувати порядку спільних походів братів, особливо під час усіх урочистих Церковних подій (напр., під час “Хресного ходу”), при вітанні та прощанні церковних достойників, при Чині Схими, при похоронах чи в хорі …
303. … Всі монахи. що беруть участь у хорах, мають творити одне спільне тіло і один дух. Тому в часі Церковної молитви повинні вистерігатися дисгармонії і неоднаковості у співі. На кожному крилосі стоїть таксіарх (головщик), і всі монахи тільки тоді роблять знак хреста, поклоняються великими або малими поклонами, коли це робить таксіарх.
304. … Обов’язком протопсальтів є оберігати наші Богослуження від поспіху і крикливості. Такий брак побожності і краси у відправлянні спільної молитви набагато більше вражає слухачів саме у монастирській, а не у парохіальній церкві.
569. У лікарні хворі брати повинні мати опіку не тільки для тіла, але і для душі. Тому Настоятель з братом-нозокомом установляють такий порядок у нозокомії, щоб один із здорових братів хоч деякі частини Правила відмовляв разом з хворими хором або співав з ними тричі на день “Правило св. Пахомія”. Добре було б вести спільне духовне читання для хворих …
599. … Нехай наставник старається, щоб під впливом цих навчань побожність наших молодих монахів ставала не лише особистою, але в першу чергу літургійною і суспільною, яка полягає на з’єднанні з Церквою та церковною молитвою.
677. … Під час приготування до Схими монахи-рясофори беруть участь у всіх спільних молитвах і духовних вправах і тільки час полудневого відпочинку перебувають на самоті …
939. … повинні допомагати і тому, хто важко хворий, під час хвороби і коли надійде остання година, вони повинні спільною молитвою збуджувати у серці хворого почування віри, надії, любові, жалю, згоди і довір’я до Божої Волі і т. п.
951. Спільні молитви за всіх померлих отців і братів наших

4. Інші виміри спільного життя

4.1. Спільна трапеза

338. Для всіх монахів є одна спільна їдальня – рефектар. Винятки робляться тільки для гостей і для хворих. Ніхто з монахів не повинен ніколи старатися роздобути для себе що-небудь до їди і до пиття поза монастирем. Треба вдовольнятися тим, що дане на спільній трапезі.
608. Трапеза є завжди спільною, тільки новики і архарії сидять за окремими столами зі своїм наставником або девтером.
434. Як уже вище сказано, у розділах про убозтво, піст і келії, в усіх наших монастирях обов’язує спільна трапеза у визначених годинах, однакова для всіх: для Ігумена, настоятелів, ієромонахів і для всіх братів.
437. … На дві інші трапези на поданий сигнал всі браття одночасно сходяться і спільно відмовляють приписані молитви … По закінченні трапези, на даний настоятелем знак, всі разом встають з-за столів, спільно моляться і в установленому порядку, починаючи від наймолодших, виходять.
583. … гостя до спільної монастирської трапези …
377. … щоб не нарікали на спільну трапезу …

4.2. Спільна праця

318. … Всі інші браття зобов’язані при спільній праці того наставника слухати.
369. … Браття, яким призначено спільну працю по келіях, одержують відповідний дозвіл на цілий час тривання цієї спільної праці.
714. … Ігумен може покликати пустельників до спільної праці.

4.3. Спільні зібрання

283. … щоб у спільних зібраннях братів був лад … Послух для встановленого порядку наказує кожному займати належне йому місце, чи то при вході і виході з Церкви і трапези, чи на капітулі, чи на крилосах, чи під час хресного ходу і т. д. …
309. Для піддержання і розвитку внутрішнього духовного життя служить ще: щоденне ранкове розважання, іспит совісти і духовні читання, спільні і на самоті.
372. … У часі відпочинку спільнозібраним браттям можна свобідно між собою говорити. Монахи, що бажали б цей час провести на самоті, у тишині молитви або в монастирській читальні за книгою, повинні одержати на це дозвіл від настоятеля, навіть і на постійно. Якщо таке бажання усамітнення походило б з гордості і недостачі любові до братів, тоді Настоятелі такого дозволу давати не повинні, а монахові допоможуть той поганий нахил побороти наказом обов’язкової участі у спільних зібраннях … Збиратися малими гуртками по келіях чи інших місцях є строго заборонено. У монастирі є одне місце спільного відпочинку (рекреації) для схимників та архаріїв – рясофорів, і друге – для новиків і простих архаріїв.

4.4. Спільне майно

114. Ігумен має обов’язок особисто або через помічників слідкувати, щоб у кожному домі управління спільним майном велось правильно та відповідало цілі, якій має монастирське майно служити, і згідно із цим Уставом …
503. … Кожний монах має відношення до монастирського майна хоч би тільки через те, що користується ним до власних щоденних потреб та через працю у ньому. … повинен дбати про спільне добро.
336. Усі гроші, що є у монастирі, мають бути складені у спільну монастирську касу, так, щоб ніколи у нікого з монахів не було жодних грошей …
931. Союз монастирів Студійського Уставу буде мати різні спільні Союзні видатки, і тому повинен мати відповідні фонди.

4.5. Спільні духовні науки та провід

596. Нехай наставник не вдовольняється тільки спільними духовними науками, він повинен часто розмовляти з кожним новиком зокрема …
649. Крім такого загального порядку спільних для всіх вправ і наук, Ігумен з наставником архаріїв може установити, в рамках того загального порядку, ще окремі приписи для певних груп архаріїв або для деяких архаріїв індивідуально, беручи до уваги природні здібності, попередню освіту і дію надприродної ласки у серцях поодиноких архаріїв …
653. … Якщо у часі цього першого року архарій захворіє і не зможе брати участі у спільному житті архаріїв, Ігумен, порадившись з наставником, продовжує цьому архарієві час проби на такий проміжок часу, скільки тривала хвороба.
654. На протязі двох наступних років архарії продовжують підносити свій рівень під керівництвом свого наставника і беруть участь у спільних науках, але окремо від архаріїв першого року.
863. … Добро всіх монастирів Союзу вимагає, щоб спільний Союзний вищий навчальний заклад мав у своєму розпорядженні якнайкращі викладацькі сили …
273. … кожний монах вибирає собі з розвагою і застановою з-поміж Старців духовного провідника … І так спільною працею та взаємною допомогою, малими кроками будемо йти вперед до досконалості.

4.6. Спільне убозтво

942. … убозтво є спільним для всіх у монастирі …

4.7. Спільне кладовище

943. На спільному монастирському кладовищі пам’ятників не ставимо.

5. Покути

899. в) … Серед 65 випадків, які вичисляє св. Теодор, є і важкі, і незначні провини, ось чому і шкала передбачених покут більша: доземні поклони (сто і двісті) за день або на протязі певного часу, в деяких випадках 1000 в день, піст (від одного до 40 днів), відокремлення від життя у спільноті з братами до двох тижнів або аж до поправи. Як спеціальні покути: мовчання або обов’язок на протязі певного часу залишатись “покутником”. Провідні думки св. Теодора у цьому питанні такі, що духовні хвороби треба в першій мірі лікувати духовними засобами: покаянною молитвою, супроводжуваною поклонами, каяттям засмученого серця, але і постом, що помножує силу духа та дає йому перевагу над тілом, вкінці головним засобом – цілою гамою відокремлень (сепарацій). Ці відокремлення починаються від заборони брати участь у спільній трапезі, або у спільному читанні Псальмів чи Паремій на спільному Церковному Правилі. Цей розрив зносин наростає поступово до повного відокремлення від усякої спільноти з братами, так що їм не вільно навіть розмовляти з відокремленим, ані при зустрічі поздоровляти словами благословення, і кінчається остаточним і невідкличним відокремленням – виключенням з монастиря.
493. Покутничі правила св. Теодора … відлучення на тиждень від спільноти
913. Монах, відокремлений від спільноти, в часі цієї покути не живе разом з братами, він не повинен ані вечером, ані ранком приходити з іншими монахами, щоб одержати благословення, цей монах не буде перебувати разом з братами ні за столом, ні на Церковному Правилі, ні під час полудневого відпочинку. Працю також буде одержувати окремо від інших. На Службі Божій буде стояти окремо без парамана. Браттям заборонено з ним розмовляти та благословенням його вітати. Крім повних можуть бути і частинні відокремлення, напр., заборона замість покути читати Псальми або парамії на Церковному Правилі і т. д.