Схимонах Віссаріон

(10 січня 1891 – 5 березня 1946)

   Схимонах Віссаріон (Василь Лепкий) народився у с. Літиня Дрогобицького р-ну 10 січня 1891 р. Закінчив дяківську школу і у 1912 році пішов на службу в Австрійську армію, був музикантом. Вже в 25-ти річному віці мав змогу відчути смак російської в’язниці у Ростові-на-Дону, з 1916 по 1918 рр. Після приходу австрійців знову потрапив до армії і дослужився до молодшого офіцера.

    1920 року, після повернення додому, Василь вступає до монастиря Студійського Уставу. З цього часу він знаходиться на новіціяті у Святоуспенській Унівській Лаврі, де 1928 р. приймає схиму з  іменем Віссаріон.  З огляду на диригентські здібності та чудовий голос, доручають йому провадити щоденне церковне правило в катедральному Соборі Св. Юра у Львові. Згодом брат викладає церковний спів у дяківській школі: він був добрим педагогом, чуйним та вирозумілим до людей. У монастирі завжди знаходив спільну мову з усіма братами, був монахом за покликанням. Така постава брата, зі слів єрм. Гедеона, давала йому можливість стати священиком, чого він сам щиро прагнув. Однак через хворі ноги, він терпів постійний біль і 1932 р. схм. Віссаріону ампутували праву ногу. У 1940 р. брат переживає чергове загострення хвороби, що змусило лікаря рекомендувати йому не ходити, а згодом пройти повний курс лікування. У такому важкому фізичному стані схм. Віссаріон зустрів II світову війну, але і далі провадив молитву в соборі св. Юра.

    11 квітня 1945 р. разом з ієрархією УГКЦ схм. Віссаріона арештовують.  Невідомо, скільки допитів довелося пережити хворому братові за рік перебування у в’язниці по вул.Лонського у Львові.  5 березня 1946 року у внутрішній в’язниці УНКГБ ЛО схимонах Віссаріон загинув мученицькою смертю. Місце поховання невідоме. “За що вони з ним так вчинили, — сказала одна з монахинь, дізнавшись про смерть схм. Віссаріона, – це цілком невинний монах, святий чоловік. Він собі молився і все”. 8 червня 1993 року схимонах Віссаріон був реабілітований.