Народжений для служіння Христові
Поезія Брата Микити
монаха Свято-Успенської Унівської Лаври
Моя маленька біографія
Моя душа в руках Божих
Дев’яносто на порозі
Мене часто зовуть люди
Я рідний син Вкраїни
Рідне – найкраще
Відвідини своїх
Сила Хреста
Шукаючі
Людина і Бог
Прославляй Бога!
Світ без правди
Значення посту
Per aspera ad astra
Кожен прагне жити краще
Час втікає
Добро й зло
Простягни нам руку
В єдності сила наша
Тиша понад усе
Одну ми проблему маєм
Ми є Божі діти
Розпочинаю день
Вставши зранку
Життя – це боротьба
На варті Господній
Будь серцем відкритий!
Сльози щастя
Коли сльози течуть з очей
У Господі моя надія
Завжди готовий
Єдина дорога
Слід у душі
Слово писанкове
Дар Духа Святого
Божа благодать
Душа у тривозі
Засіваймо слово Боже!
З глибини душі своєї
Що найважче для людини
Ціль життя
Бачу в кожнім сотворінню
Моя душа
Цінуймо час!
Час дорогий
Народившись в селі ріднім
Схаменімся!
Життєвий дороговказ
Моя молитва
У зітханнях і молитвах
Україно!
Я щасливий
Пам’ять про Бога
Буття з Богом
У пошуках правди
Мов невільник
Хто рано встає
Не виривай, не ламай
Я з Христом
Моя дорога
Яка гарна скрізь природа
Не сказав би
Келія монаша
Працюймо, як бджола!
Цілюща вода
Що засієш, те й пожнеш
Вдячний Господеві будь!
Сенс терпіння
Все для Господа роблю
Будь з Богом!
Божа мудрість
У пошуках Божого скарбу
Бог є там, де панує порядок
Єдина надія
Мої мрії
Будьмо чуйні
Сила і плоди віри
Бажання
Мудрість кличе
Жниво жати хочу
Без терпіння – нікуди
Віддайся в руки Бога
Які були б ми багаті
Суттєве питання
Через любов до Бога
Господь має все
Духовна боротьба
Я слухаю, Боже мій
В тиші – мир і згода
У покаянні є Господь
Господь – моя твердиня
Ісус у моєму житті
До мети через правду
Духовний стрілець
Від низини до вершини
Час зрозуміти себе
О Ісусе!
Про байдужість
Ранішня молитва
Людська драма
Братство Йоана Христителя
Господь – моє світло
О розп’ятий мій Ісусе!
Людські дороги
Боже, подай нам єдність
Я хотів би щось зробити
На все свій час
Любов до рідного краю
Коріння народу
В першу п’ятницю місяця
Пам’ятаймо про Бога
Печерник
Саме важче є людині
Чужинець я на цім світі
Радість християнина
Випробування
Спасителю Ти мій милий
Що я хочу – усе маю
Не закопуй свій талант
Я правди шукаю
Сила в немочі проявляється
Просніться!
Моя маленька біографія
Я родився у Карпатах,
Поблизу Припора –
Це є гірка невеличка
Малого простору.
Район Турка, село Матків,
У малій хатині,
Там родився, там я жив
У бідній родині.
На прізвище Високінський,
Василь і Гануся –
Це мій батько ріднесенький
І моя матуся.
Бідно жили, зате дружно,
Сімейка рясненька.
Батько згинув на війні,
Вчулювала ненька.
Так ми жили при матері,
У сім’ї великій –
Ні науки, ні культури,
Як звірятка дикі.
Всім сорочка із ряднини,
Босоніж ходив я,
Жили, росли, як бур’яни,
Голодні ходили.
Мати десь на заробітках –
Ми її чекаєм.
Крутить, свистить вітер в горшках,
А ми виглядаєм.
Прийде мати, зварить їсти,
Всіх дітей гукає:
– Їжте, діти, хоч несмачне –
В нас солі немає.
Так ми жили й бідували
При царській владі.
А тепер ті всі незгоди
Далеко позаду.
Зараз усім тільки жити,
Чесно працювати.
Для нас наша Україна –
Це батько і мати.
Моя душа в руках Божих
Моя душа в руках Божих,
Ноги мої все в путі,
Але від шляхів ворожих
Нас врятують сили ті,
Що дарує нам Спаситель,
І стежину прокладе,
А наш Ангел-хоронитель
В Божий рай нас заведе.
Дев’яносто на порозі
Дев’яносто на порозі,
А здається – двадцять п’ять.
Все життя я у дорозі,
Й не хочеться спочивать.
Їсти, пити, довго спати –
Це для мене не мета,
Давно вирішив порвати
З цим в ім’я мого Христа.
Мене часто зовуть люди
Мене часто зовуть люди,
Я народу вірний друг
І готов завжди і всюди
Підтримати їхній дух.
Часу свого не жалію,
Йти на поміч я готов.
І плекаю в серці мрію
Й самовіддану любов.
О, дай, Боже, те, що сію,
Щоб зійшло в серцях людей,
Щоби Віра й Надія
Засіяли з їх очей!
Я рідний син Вкраїни
Бо я рідний син Вкраїни
Бойківського роду.
Перейшов я всі руїни
Й живу для народу.
Сорок років у неволі
Шукав сонця із небес
Й дочекався кращой долі –
На руїнах мій прогрес.
Україно, моя ненько,
Я є твій синочок.
Кожного дня раненько
Зову всіх діточок,
Яких в муках ти родила
У тяженькім болю.
Грудьми, слізьми їх кормила,
Надала їм долю.
Більшовики нас гнобили,
Кров з нас висисали,
Віру нашу не зламали,
Нас не подолали.
Та не могла подолати
Ніяка зла сила.
З нами була Божа Матір,
Від зла хоронила.
Рідне – найкраще
Чужа хата – не своя,
Рідна – серцю мила.
Рідна пісня солов’я,
Що розправив крила.
В чужій хаті скучно дуже,
Краще в рідній хаті,
У ній пісню, любий друже,
Можеш заспівати.
І де хочеш, там підскочеш,
Як в народі кажуть, –
Хочеш гуляй, а чи лягай –
Вороги не зв’яжуть.
Тож любімо рідний край
І нашу хатину…
Кожен і життя віддай
За матір Вкраїну!
Відвідини своїх
Вирушив я у мандрівку
В рідну Бойківщину,
Щоб почути звук сопілки,
Рідну полонину.
Пригадати й побачити,
Які зараз люди:
Чи за правду не забули,
Чи шанують всюди?
Слово Боже всевидюще,
Чи єдність розквітла?
Боже око всюдисуще
Нас веде до світла.
Сила Хреста
Як погляну на хрест Божий –
Очі тонуть у Ньому:
Наш Спаситель найдорожчий,
Вмираючи, здолав тьму
І відкрив дорогу в царство вічне,
В справжній Божий рай.
Тож ми, Божеє лицарство,
Силу зла здолаєм вкрай.
Нам без Бога нема щастя,
І його ми не знайдем.
Будем з ним – то все удасться,
В Боже Царство попадем.
Шукаючі
В світі кожен щось шукає,
Турбується про майбутнє
І в пошуках забуває
Слово Боже сутнє.
Суєтиться кожен всюди,
Шукаючи слави,
Від Бога відходять люди,
Поповнюють лави
Нечистої, злої сили.
Даремні турботи!
Як нема для душі втіхи –
Не буде й для плоті!
Людина і Бог
Все на світі в руках Бога
І я з Богом, прийди й ти.
Прийди хоча б до порога,
Стань в обійми доброти.
Я чекаю й дочекаюсь
Всього, що лиш прошу,
Бо я віру міцну маю,
Христа рани ношу.
Але що мої до Божих,
Я їх і чую.
Зате з них дім прегожий
Господу будую.
Його рани усім винні,
А їх забувають,
І за те на страшні муки
Себе прирікають.
Тож вирішуймо сьогодні,
Куди нам дорога:
Чи топитися в безодні,
Чи іти до Бога.
Прославляй Бога!
Не топчися ти на місці,
Як Ізраїль сорок літ,
Боже слово – благі вісті
Проголошуй на весь світ.
Не в пустині тобі жити,
Настав зараз інший час:
Боже слово голосити
Ми повинні без прикрас.
Свій талант на славу Божу
Ти в покорі принеси,
Наче душі квітку гожу –
Символ слави і краси.
Світ без правди
Нема правди в цілім світі,
А кожен шукає.
Народ, наче риба в сіті,
Мучиться, страждає.
Мовчить кожен і боїться,
А хоче спитати,
Чи ворог ще наглумиться
Із нашої хати.
Значення посту
Піст – це є велика справа,
Що присвячуєм для Бога;
Це не велич і не слава,
А до вічності дорога.
Це смирення і покута,
Це і спроба берегти
У мовчанні, коли скрута,
Серце чисте і нести
Хрест, що нам дано із неба,
Бути здержаним в їді,
Відчувати, що потреба
Помагати у біді
Братам вбогим, і молитись
Щиро Богу в самоті
Та смиренно покоритись
Волі Господа святій.
В сповіді нам слід признатись,
Що вчинили у гріхах,
І розрішення прийняти
Із сльозами на очах.
Per aspera ad astra
Сьогодні Божий піст великий,
Неначе гість до нас прийшов –
Суворий, статний, смутноликий
Нас омофором обійняв.
Його зустріли ми статечно,
Із щирим серцем, в сум’ятті.
Та з ніжним трепетом, сердечно
Ми просим Бога в каятті:
– Прости нам наші всі провини,
Дай нам покору, каяття,
Щоб до останньої хвилини
Земного нашого життя
Не попадали ми в зневіру,
На шепіт демона не йшли,
А все скріпляли нашу віру,
І хрест свій мужньо щоб несли.
А вийдем з посту, мов з туману,
Як Великодній вдарить дзвін,
Як вийде сонце з-за лиману, –
Творцеві зложим ми поклін.
Кожен прагне жити краще
Кожен прагне жити краще,
На Господа уповає,
Хто працює чесно, важче,
Щедрі плоди пожинає.
Якщо праця для народу –
Славний буде урожай.
І за це у нагороду
Розцвіте твій рідний край.
Ти посієш – пожне другий,
Тобі пайка буде,
Добрим словом спімнуть люди,
Ніхто не осудить.
Час втікає
Час летить, немов стріла,
Випущена з лука.
Вчора ще весна була,
А вже зима-злюка.
Був недавно молодий,
Силою втішався,
А сьогодні вже старий,
У неміч подався.
Кожен з нас кудись спішить,
А куди – не знає.
Серце трепетно квилить,
Все чогось чекає.
Тож подумай, куди йдеш,
Здолавши клопоти,
Що в майбутнє принесеш,
Чи зберіг чесноти?
Спішачи, ми потрапляєм
В диявольські сіти,
Потім мучимось, страждаєм,
З нами й наші діти.
А коли б ми прямували,
Бога в серці мавши,
То над злом ми панували б
І нині, і завше.
Все спішу і все прямую
До вищої цілі,
Вірю я, що подолаю
Диявола сили.
Праця Богові на славу
Вічно буде жити.
Плоди її завжди будуть
Господу служити.
Наше слово, наша просьба
Як дійдуть до Бога –
Благодаттю до вас спливе
Його допомога.
Талант кожного розквітне,
Радістю засяє,
Бо Цар неба – рідний Батько
Про усіх нас дбає.
Добро й зло
Бачив всяке зло на світі,
І добро все на виду.
Хоча зла розповзлись сіті –
Шляхом правди все іду.
І ця правда в руках Божих,
В його волі пресвятій,
Тому обминай ворожі
І підступні сили злі.
Тож бери у свої руки
Кермо праведне й веди,
Подолаєш ти всі муки,
Доберешся до мети.
Простягни нам руку
Ой Йоане Христителю,
Простягни нам руку,
Проси Отця Небесного,
Щоб цю злу гадюку
Зв’язав, скував у кайдани,
Не пустив на волю…
Україні злічив рани
І дав кращу долю.
Простягни нам свою руку,
Дай себе пізнати,
Наше горе, нашу муку
Тобі подолати.
Простягни нам свою руку
Жени духа злого,
Щоби він не оскверняв
Імені святого.
Нехай моя душа знов
Очиститься нині,
Прояви свою любов,
Як батько дитині.
Прожени святим хрестом,
Святою водою,
Нехай злая сила йде
У погибель свою!
В єдності сила наша
Об’єднаймось, браття, спільно,
Будьмо одне ціле.
Заживемо тоді вільно,
Та проросте зріле
Слово правди і любові
Між нашим народом
У громаді, що без крові
Одержав свободу.
Бо не тільки царство в небі,
Воно буде й на землі,
Як здолає у потребі
Слово Боже сили злі.
Тиша понад усе
В тиші промовляє Бог
До душі людини,
Так минають без тривог
Найкращі хвилини.
Тишу нам понад усе
Цінувати треба.
Кожна мить її несе
Благодать із неба.
В тиші творим молитви –
Це єднання з Богом,
Прямування до мети
За життя порогом.
Одну ми проблему маєм
Одну ми проблему маєм –
Балакунство наше:
Легковажим, нарушаєм
Правило монаше.
А це вже нам непростимо,
Ми не малі діти.
Слід навчитись повздержливо
Мовчати, терпіти.
У мовчанні – наша сила.
Повздержливість наша –
Це не заживо могила,
А терпіння чаша.
Ми є Божі діти
Прещаслива та людина,
Що у серці носить
Боже ім’я, як дитина
Ласки в Нього просить.
Ми усі є Божі діти
І серцем радієм,
Що Господь нас, наче квіти,
Садівник леліє.
А Спаситель нам сказав:
Будьте, як ті квіти,
Непорочні. Й предсказав
В покорі терпіти.
Тож здобудем благодать
Від Господа з неба,
Він буде допомагать
У наших потребах.
Розпочинаю день
Як проснусь, розкрию очі,
Дякую Христові,
Що минула темінь ночі
І сни кольорові.
Перша думка моя зранку
До Бога несеться,
Друга вдень, ще на світанку,
Мов пташина в’ється.
Любується всім на світі,
Що створене Богом,
Його ласкою загріте,
Його святим словом.
Вставши зранку
Вставши зранку, хрест на себе
Смирно положи –
Божа ласка все на тебе
Зійде з висоти.
День свій починай із Богом,
Не опускай працю рук
І відійде вся тривога,
Не буде душевних мук.
Життя – це боротьба
Життя наше – боротьба,
Вічна, безупинна,
Подолати три спокуси
Людина повинна.
Перша – боротьба людини
Із самим собою.
Друга – з ворогом підступним,
Третя – з сатаною.
Якщо ти їх не побореш,
Вічним рабом будеш,
Рідню, друзів ти покинеш
І душу загубиш.
На варті Господній
На посту в Христа стою –
Величне завдання!
І мольби свої несу
З вечора до рання.
До Ісуса, до небес
Простягаю руки,
Не зважаю я на час,
На терпіння й муки.
І благаю я Його
Про волю Вкраїни,
Щоби швидше вона вийшла
З давньої руїни.
Ніщо даром не дається –
Треба заслужити,
Тоді Господь нам дозволить
У мирі прожити.
Будь серцем відкритий!
Не обдурюй сам себе,
Будь серцем відкритий, –
В нагороду Господь дасть
Спокій цілковитий.
Коли себе не збагнеш –
Правда не дасть плоду
І не зможеш прислужитись
Для добра народу.
Тільки в правді знайдеш щастя
І в щирій молитві,
Так здобудеш перемогу
У життєвій битві.
Сльози щастя
Де беруться тії сльози
Завжди і сьогодні?
Це не з горя, не з біди –
Благодать Господня.
Чим частіше вони ллються –
Душу очищають…
Сльози-перли на обличчі
Дивоцвітом сяють.
Вони гасять печаль серця,
Загоюють горе.
Я вслухаюсь, чую шепіт:
Дух Святий говорить.
Коли сльози течуть з очей
Коли сльози течуть з очей –
Це благодать Божа:
То зрошена твоя квітка –
Нев’януча рожа.
То є знак, що ти віддався
Святій Божій волі.
Отож зрошуй і вирощуй
Квіти в Божім полі.
У Господі моя надія
Я не сподівавсь ніколи,
Що залишусь зайвим,
Що ставатиму поволі
До відходу крайнім.
Моя думка, мов пташина,
Все вперед літала
І мов пісня солов’їна
Інших звеселяла.
А зараз я, мов той трутень,
Непотрібним стався,
Бо життєвий мій полудень
На сумерк подався.
Лиш на Господа надія,
Сльози мої сушить:
Його рай – це моя мрія,
Яка тугу глушить.
Вірю я, що слово Боже
Зборе царство темне,
Як Соломон-пророк каже:
Все земне – нікчемне.
Завжди готовий
Я давно готовий вмерти,
А смерті немає.
Мабуть, вона до ста років
На мене чекає.
Як її зустріти маю –
З голими руками?
Все життя віддав борні я
З лютими врагами.
І надіюсь, що одержу
Багатеє жниво,
А як зберу, то настане
Мій кінець щасливо.
Єдина дорога
Бога люблю, із злих глумлю,
Їх не хочу знати.
І не лину на вершини,
Щоб щастя шукати.
Злі не зможуть й не поможуть
Нам Бога любити.
Всіх навчають, а не знають,
Як праведно жити.
Краще буде, щоб злі люди
Вернулись до Бога –
Це єдина до спасіння
Коротка дорога.
Слід у душі
Чим живу я, про те пишу –
Це моя потреба.
Думки мої, мов ангели,
Злітають із неба.
І рядочками лягають
На папері білім,
Щоб доходити до серця
Моїм друзям милим.
Моя праця – насолода,
Залишає слід в душі,
Що напишу, те залишу.
Для вас, друзі, ці вірші.
Слово писанкове
Прагну завжди щось створити
Хоч би і маленьке,
Щоби було для всіх миле,
Мов яйце кругленьке.
Як яєчко на Великдень
Взорами сіяє,
Моє слово писанкове
Серце звеселяє.
Як хтось писанку дарує,
Щоб нею втішати,
Своїм словом мир і згоду
Несу в кожну хату.
Дар Духа Святого
Коли в серці Бога маєш,
То хочеться жити
І світ бачиш пишнобарвним,
Як чудові квіти.
Забуваєш про турботи,
На серці відрада,
Прагнеш приспать всі турботи
До самого рана.
Хочеться весь світ обняти
І Бога любити,
В ім’я Його помагати
І вбогим служити.
Окрім цього Бог від нас
Не хоче нічого,
А за це нам посилає
Дар Духа Святого.
Божа благодать
Ми повинні щось з нічого
Завжди будувати,
А не добро і всю красу
Нашу руйнувати.
Бог могутній – ми безсилі,
Наша сила з Нього,
І Його ми благодаттю
Кормим духа свого.
Люди добрі є і злобні,
Ти не падай духом,
Не вухами, не руками –
Відчувай їх нюхом.
В тебе ласки, Боже мій,
Без кінця і краю,
І сьогодні я від Тебе
На неї чекаю.
Яка б в мене не була
Велика засуха,
Із всієї сили я
Жену злого духа.
Єва цього не зробила
І цього не знала,
Повірила злому духу,
За те й постраждала.
Душа у тривозі
Читаючи життя святих,
Сам себе питаю:
– Куди іти, яким шляхом?
Сам добре не знаю.
А прожив вже дев’яносто,
Стою на порозі.
Як згадаю про майбутнє –
Душа у тривозі.
Що зробити? Запросити
Бога в свою душу.
Це рішуче, необхідно,
Я зробити мушу.
Засіваймо слово Боже!
Часто сам себе питаю,
Що мені робити,
Чи сидіти склавши руки,
Чи людям служити.
Вік солідний за плечима,
Можна і спочити,
А тунель перед очима
Не дає нам жити.
Прагну світло я пробити,
Хоч не моя сила,
А без світла у тунелі –
Це наша могила.
То ж не можу я мовчати,
Чекать манни з неба.
Добре слово засівати
В серця людські треба.
Слово Боже, слово правди,
Віри і надії,
І любові між народом,
Щоб сповнились мрії.
Що настане мир і згода
В нашій Україні,
Коли всіх нас поєднають
Стяги жовто-сині.
Але щоби це сповнилось,
Працювати треба
І в молитвах сил просити
У Господа з неба.
З глибини душі своєї
З глибини душі своєї
Викидаю всякий бруд
І гостинницю будую,
Щоб спинились тут
Душі тих, що повмирали,
Щоб очиститись могли
І до Бога навернулись
Та покуту відбули.
Зокрема ті, що розкішно
Провели земне життя,
А розкаятись не встигли
Й не збагнули каяття.
Все до йоти треба здати
За роботу Богу звіт
Та одержати відплату
За життєвий переліт.
Що найважче для людини
Що найважче для людини –
Себе побороти
І на себе перекласти
Ближнього турботи.
А без Бога неможливо
Перший крок зробити
І почати терпеливо
Страждання зносити.
Не шукати собі слави,
Розкіш – це терпіння,
Життя праведне, безгрішне,
Як велить сумління.
Ціль життя
Хоч би де я був, що діяв,
За все дяка Богу,
Бо Він добрий, милосердний,
Дає допомогу.
Недостойний Його ласки,
Мольби засилаю
І прощення за гріхи
Господа благаю.
Я не хочу земних благ –
Прагну лиш одного:
Опинитись в Божім царстві
Після скону свого.
Бачу в кожнім сотворінню
Бачу в кожнім сотворінню
Велич Божу й силу,
В тому числі Україну
Рідну нашу й милу.
Так велику і багату,
Хоч багатство не для нас,
Тож скажи нам, милий брате,
Чи настане кращий час.
Відійшли ми від Господа,
Не сповняєм волю,
Тож що сієм, те збираєм
На Вкраїнськім полі.
Моя душа
Моя душа, її краса –
Завжди у Ісусі.
Всі бажання – завжди зрання
У Святому Дусі.
Моя воля серед поля
В нас на Україні,
І чекаю кращу долю
У своїм терпінні.
Мої руки хочуть муки –
Знищить злу руїну:
Засадити і зростити
Нову Україну.
Цінуймо час!
Час летить, немов стріла,
І життя минає.
Кожну дорогу нам мить
Більш не повертає.
Кожна втрата дорога,
А найбільша – часу,
Бо задумав ще багато
Зробити завчасу.
Нічку я не досипляю,
Встаю досхід сонця,
Молюсь Богу і прямую
До світла з віконця.
І думки, що завітали
Уночі до мене,
Просяться лягти рядками
У вірші химерні.
Може, щось із них дійде
До мого народу,
Який мусить знати, як
Берегти свободу.
Працювати мусить він
На благо Вкраїни,
Вона прагне наших рук,
Щоб встати з руїни.
Треба, щоби молодь вся
Добре розуміла,
Що вона – надія наша,
Щоб душа не тліла,
А горіла в серцях юних
Щирою любов’ю,
Не жаліла за свободу
Заплатити й кров’ю.
Щира праця – наш девіз.
Геть байдужість, втому!
Віддамо зусилля всі
Вкраїнському Дому!
Час дорогий
Час дорогий, а я його
Так часто марную:
Що учора збудував,
Сьогодні руйную.
Життя чесно я провів,
Нема чим хвалитись,
Ні гордитись, ні пишатись –
Треба в груди битись.
А що далі з того буде?
Хто борги покриє?
І хто бруд з душі і тіла
Умити зуміє?
Чужі руки не до того.
Свої слід прикласти,
Якщо хочеш бути чистим
Й знову в гріх не впасти.
Народившись в селі ріднім
Народившись в селі ріднім,
Яке добро йому дав?
Не довелось послужити:
Дорогий час змарнував.
Там я виріс, довго жив,
Треба послужити.
Хоч маленьке добре діло
Між них вкоренити.
Така вдячність мусить бути
В кожної людини,
Полегшити той тягар,
Який давить спини.
Такий закон. Бог так хоче.
Так треба робити,
Щоби Бога прославити
Й людям послужити.
Схаменімся!
Ми не вдячні Господеві
За Його дарунки,
А вважаєм за розраду
Алкогольні трунки.
Та ходимо наче сонні
У тім алкоголі,
А як ковбаса в додаток –
Це “дарунок” долі.
Схаменіться, добрі люди,
Верніться до Бога –
Ясний шлях тоді в вас буде
Й Божа допомога.
Лиш піст і молитва щира –
Великі дві сили,
Що врятують нас від злого
Й ранньої могили.
Життєвий дороговказ
Не бачу я краще завтра –
Ліпше промовчати.
Чого прагнемо сьогодні,
Треба забувати.
Закон Божий, в першу чергу,
Його свята воля,
Наш дороговказ – стежка Божа,
Наша краща доля.
Не дай, Боже, щось не так –
Краще не родитись,
Краще камінь взять на шию,
В ріці утопитись.
Моя молитва
У келії дзвінка тиша,
З Богом розмовляю
І Його я, наче друга,
Про усе питаю.
Про усе, що нас болить,
Мені треба знати,
Щоби іншим помогти
Душі рятувати.
Чужі болі – мої болі,
Вони нероздільні.
Нас єднають із Всевишнім
Мольби щирі, спільні.
У зітханнях і молитвах
У зітханнях і молитвах
Хотів би кричати,
Щоби голос мій почула
Чиста Діва-Мати.
Це моя уся надія,
Радість моя й сила,
Вона мені у майбутнім
Дасть до лету крила.
Не залишуся в злім світі –
Полечу до неба,
Коли з світом розпрощаюсь –
Це моя потреба.
Україно!
Україно, моя ненько,
Куди ти вже забрела?
Покинь усе більшовицьке,
Що від нього узяла.
До Господа навернися
І не відходь ні на мить,
Від сну довгого збудися,
Голос Божий вже дзвенить.
Поки Божий суд настане,
Треба лад в нас навести
І під Божим перстом мудрим
Прямувати до мети.
Я щасливий
Я щасливим почуваюсь
В келії монашій,
Мов у парку, у садочку,
У чернечій рясі.
Пам’ять про Бога
Так хочеться пам’ятати
Те, що Бог говорить,
Й ім’я Боже пресвятеє,
Яке дива творить.
І сказати: – Ти мій Боже,
Є і тут зі мною,
Даєш мені те, що хочу, –
Святу ласку Твою.
Вдячний я за все Тобі,
В храм святий заходжу
І молитву я творю –
Щастя в цім знаходжу.
Буття з Богом
Царство Боже на землі…
Яка в нім задача?
Святу правду розкриває
Й голівка дитяча:
Будеш з Богом – буде все,
Усяка потреба
Задоволена буде
З високого неба.
У пошуках правди
Правду завжди я шукаю,
Щоб її пізнати,
Але не в людей, а в Бога
Нам її шукати.
Знайдеш – будеш ти щасливий,
Здайсь на волю Божу,
Будеш сяяти красою,
Мов квітка у полі.
Менше мусиш спати, їсти,
Менш про себе дбати,
А про душу, щоб розцвіла
В Божій благодати.
Мов невільник
Мов невільник, я в цім світі,
Усе чуже, не моє,
На що гляну – бачу рану,
Усе в’яне і гниє.
Там, де нема у нас Бога,
А як ще хто проти йде,
Не осягне він порога,
Мов та тінь, він пропаде.
Одну правду визнаємо –
Мир, любов і згоду,
Тому її віддаємо
Нашому народу.
Хто рано встає
Хто рано встає, тому Бог дає.
За це нагороду,
Для його душі, всієї сім’ї
Всяку насолоду.
І його хомут лягає на люд
Як тягар солодкий.
Тож добро творім і по менше спім,
Бо день закороткий.
Не виривай, не ламай
Не виривай, не ламай,
А, навпаки, посади,
Тоді буде твій врожай
Всіх спасати від біди.
Коли зараз все в нас спить,
Можна долю загубить,
А за це нам попаде –
Увесь труд наш пропаде.
Тож множімо свій талант,
Адже ми – це авангард,
Розбудуймо рідний край –
Стане на землі в нас рай.
Я з Христом
Моя душа, її краса
Уся у Ісусі,
А бажання всі і знання
У Святому Дусі.
Моя воля серед поля
Усього народу,
І як зможу допоможу
Здобути мир, згоду.
Мої ноги з перемоги
Уже спочивають,
Мої руки праці, муки
В житті ще бажають.
Мої думи кличуть в куми,
Щоби погуляти
І в дорогу, щоби Богу
Честь-шану віддати.
Моя дорога
Що сам маю – вам бажаю
І хочу сказати:
Не гоніться за достатком –
Бога слід шукати.
Одне знаю: те, що маю,
Дісталось від Бога.
Вперед іти і хрест нести –
Це моя дорога!
Яка гарна скрізь природа
Яка гарна скрізь природа,
Богом для нас дана,
Виконує святу волю
Творця, свого Пана.
Тож Всевишнього просімо,
І настане скоро час,
Всі терпіння і моління
Увінчає радість в нас.
Примножімо талант даний,
Щоб ділитись було чим.
Запалає серця пломінь,
І розвіє вітер дим.
Не сказав би
Не сказав би, що дурненька
В мене головонька,
Вона – немов одна в батька
Легкодушна донька.
Що не зробить – то нашкодить.
Краще промовчати…
Слід самому головою
Істину шукати.
Не знайдемо – пропадемо,
А нам слід дружити.
З істиною завжди будем
В Божім царстві жити.
Келія монаша
Чим келія є для тебе,
Скажи, брате, від душі.
Без обману, тільки правду,
Нехай знають браття всі.
Вона мертва без людини,
А з тобою – небеса.
Як панує у ній тиша,
Творить можеш чудеса.
Бо у тишу Бог говорить,
Можеш помовчати,
Що почув – запам’ятай,
Щоб іншим сказати.
Неси в маси слово Боже,
Множи Його славу,
І побореш, переможеш
Всю нечисть лукаву.
Працюймо, як бджола!
В Уневі садок розкішний,
Бджоли волю мають:
На горбочку в холодочку
Вони мед збирають.
В своїй праці відчувають
Милу насолоду:
Мед збирають не для себе –
На користь народу.
І працюють безупинно
Без всякої плати,
Немов мати для дитини
Згідна все віддати.
Берім приклад від бджолини,
В житті не дармуймо,
Завжди чесно, безупинно
Для блага працюймо!
Цілюща вода
При Унівській нашій Лаврі
Є ставок чарівний.
Із прозорою водою
При нім берег рівний.
Покупавшись в ньому мило,
До сонця погрітись,
Щоби тіло відпочило,
Душею зцілитись.
Кому треба допомоги
Для душі і тіла,
Буду туди посилати
Для доброго діла.
Там неначе Ангел Божий
До тебе знисходить
І веде тебе до Бога,
З тобою говорить.
Що засієш, те й пожнеш
Молодь наша байдужіє,
Хоче лиш гуляти…
А що завтра принесе нам,
То й не хоче знати.
Наше завтра вже сьогодні
Треба здобувати,
І труд чесний, безкорисний
Йому віддавати.
Бог послав нам Україну –
Це є Його воля.
Праця чесна і молитва –
України доля.
Вдячний Господеві будь!
Люди прагнуть до переду –
Краще бути далі,
Прямувати до мети,
Осягать скрижалі.
До чужого по дорозі
Не простягай руки,
Як не хочеш, щоб вкусили
Тебе злі гадюки.
Чесно у житті трудись
Відкинь все негоже,
За багатством не гонись, –
Це не царство Боже.
Задоволений будь тим,
Що від Бога дане,
Рук до праці прикладай –
Світлий день настане.
Сенс терпіння
Я терпіти научився,
Терплю без упину
І полегшення не прошу,
Навіть, на хвилину.
У терпінні відчуваю
Насолоду духа,
А без цього душа в’яне,
У серці засуха.
Сам Христос – Спаситель світу –
Дав приклад терпіння,
Тож покірно ідуть вслід
Цілі покоління.
Та зрікаються принад
І втіх цього світу,
А в терпінні бачать ласку
Божого привіту.
Все для Господа роблю
Все, що роблю, присвячую
Для Господа Бога,
Туди мене заведе
Праведна дорога.
Чим я дишу, те і пишу
Для свого народу:
Ненавиджу я розкол –
Люблю мир і згоду.
І я мушу свою душу
Людям присвятити,
Тоді буде вона вічно
В славі Божій жити.
Будь з Богом!
Я нікому не грозив –
Сам себе боюся,
І тому я завжди, всюди
До Бога тулюся.
Страх Господній як є в нас:
Ми тоді малієм,
Про вигоду не думаєм,
Малим себе грієм.
Тож не став себе великим
В двадцятім столітті:
Ти сьогодні – вільний птах
Завтра будеш в сіті.
А щоб цього не було –
Тулися до Бога:
Як попадеш у біду –
Прийде допомога.
Божа мудрість
З кожним днем все глибше й глибше
Божу мудрість пізнаю.
Я про неї завжди мріяв,
З нею жити я буду.
А крім неї я нічого
У житті не знаю,
Лише з нею Божу ласку
Краще я пізнаю.
Був я малий і слабенький –
Зараз в мене сила.
Тая мудрість мене з Богом
Навіки зріднила.
І нічого вже не треба,
Окрім благодати,
Щоби міг я своїм словом
Бога прославляти.
У пошуках Божого скарбу
Все, що є у Божім світі,
Треба нам шукати:
Само воно не прийде
До нашої хати.
А шукання не легке –
Важке воно дуже.
І без Бога не знайдеш,
Повір мені, друже.
Одягнися в правду Божу,
Тоді йди шукати,
А як знайдеш Божий скарб,
Не неси до хати.
А з бідними поділись,
Віддай частку Божу,
Що вказав тобі в шуканні
До щастя дорогу.
Бог є там, де панує порядок
Мене мучать безпорядки,
Які часто бачу.
Переношу все це з болем
Й часто навіть плачу.
Де порядок, там є щастя,
Не треба шукати,
Тільки дивись і веселись
В Божій благодати.
А там, де є безпорядок,
Де хаос панує,
Ми міняєм наче літо
На зиму лихую.
Найстрашніше – суд нам буде
За всю нашу пустоту:
Нас спитають, де згубили
Ми сердечність, доброту.
Єдина надія
Ісусе мій, візьми мене
Під свою опіку,
Бо вже мені на цій землі
Непотрібно ліку.
Та хвороба, яка була,
Мене залишила.
Нова прийшла, мене знайшла,
Десь пропала сила.
А мені вже тут не жити:
Розбилася мрія.
Лиш на Тебе, Спасителю,
Вся моя надія.
Мої мрії
Якщо б так міг, як не можу,
То творив би чудеса:
Всі народи я скликав би,
Прямував би в небеса.
У майбутнім врем’ї, може,
Мрія ця здійсниться,
Та це дуже небезпечно,
Можна загордиться.
А ця гордість – двері в пекло,
Замки сталевії…
Краще було б не згадувать
Такі пусті мрії.
Якщо б на це Божа воля –
Починать не страшно:
Мої мрії сповнились би,
Все було б прекрасно.
Будьмо чуйні
Коли є лінь не вставати
На зов – Божий голос, –
Що треба йти в лан збирати
Дозрілий вже колос,
Слід себе перебороти
Й голос злого духа –
Збереш щедрий урожай,
Хоч була й засуха.
А коли зла лінь накаже
Рано не вставати –
Гони цього злого духа
Від своєї хати.
Тож будь чуйний, слухай добре,
Хто тебе куди зове,
Щоб на манівці не стати,
Не згубить благо нове.
Сила і плоди віри
Який добрий Бог для нас:
Все дає нам в міру,
Тільки треба, щоб ми мали
В серці міцну віру.
І що хочу, то одержу,
В першу чергу – славу,
Щоб її міг передати
На нашу державу.
Бог не хоче, щоб були ми
Вічними рабами,
А бажає, щоб гули ми
Добрими ділами.
І бажає, щоб з’єднались
І пастир, і стадо,
Щоб світились ми правдою,
Як Боже свічадо.
Бажання
Я не прагну, щоби люди
Про мене щось знали,
А хотів би, щоби вони
Бога прославляли.
У словах, ділах народу
Була слава Божа,
Щоби в світі лишалася,
Як та квітка гожа.
Така була і завжди є
Моя світла мрія.
Цей дарунок мені дала
Пречиста Марія.
І я буду ним гордитись,
Поки буду жити,
Її славу у народі
Буду голосити.
Мудрість кличе
Кого веде мудрість світла –
Заведе до Бога
І від злого завжди буде
Людям осторога.
Коли будеш друг мудрості,
Все буде щастити,
А щоб друзі поважали,
Треба заслужити.
Чесна праця, щирі мольби,
Покора, терпіння –
Це для Бога наймиліше
Від Його створіння.
Жниво жати хочу
Я старенький і сліпенький,
Ще до того і глухий.
Хотів вмерти – нема смерти,
Вона каже: – Ще пожий!
Час приходить важкуватий –
Це велике жниво.
Слід комусь його зібрати,
Це дуже важливо.
Тобі треба ласки з неба,
Й тебе вже чекає:
Відгукнися, покорися,
Вона тебе знає.
Тоді йди вперед сміливо
По всій Україні,
Обирай жниво всім на диво
На нашій руїні.
Без терпіння – нікуди
Що у кого на душі,
Про це розмовляє,
А як людям помогти,
Цього він не знає.
І думає лиш про себе,
Наче так і треба.
Саме добро не прийде,
Не упаде з неба.
Кожного дня крок вперед
Нам треба робити,
Пережити, все стерпіти,
Щоб Богу вгодити.
Без терпіння – нікуди,
У терпінні – сила,
Наче берем до польоту
Небеснії крила.
Віддайся в руки Бога
Я молюся і здаюся
На Господа Бога.
Свято вірю, що колись
Прийде допомога.
Треба жити й виконувать
Святу волю Божу
І уваги не звертати
На силу ворожу.
З ворогом – не по дорозі,
З другом – хліб-сіль розділи,
Від байдужого ніколи
Не жди ласки чи хули.
Які були б ми багаті
Які були б ми багаті,
Як то лиш так би було,
Щоб до нас, а не від нас
Усе добро припливало.
Це не чудо – добра воля
І наше бажання,
Щоб ми завжди починали
Нашу працю зрання.
І славили Творця свого,
Прагнули Йому служить,
Тоді були б ми щасливі,
Хотілось би сто літ жить.
Хто нам в цьому заважає,
Щоб так поступати,
Щоби в праці і в покорі
Бога прославляти?
Суттєве питання
Дехто каже: – Нема Бога.
– А де ти узявся?
Про таку важну подію
Себе не спитався.
Пустослів’ям займаєшся…
За правду – ні слова.
Це для тебе темнота,
Загибель готова.
Тож задумайсь над собою,
Бий себе у груди,
Скажи собі раз назавжди
Цього більш не буде.
Проси Бога, щоб підказав,
Як потрібно жити,
Щоби чистим буть душею
Й Бога не гнівити.
Через любов до Бога
Щоби праведними стати,
Треба любить Бога,
Милостині не жаліти
Для ближнього свого.
А без цього ми ніколи
Добра не знайдемо,
Не дійдемо в царство Боже,
В пропасть попадемо.
А щоб на рай заслужити,
Мусим про це знати,
Треба з Богом в серці жити
Й ближнім помагати.
А молитва в тім підмога,
Душевна потреба,
Найкоротша це дорога
По смерті до неба.
Господь має все
Мої ліки – все, що Боже,
А лікарем – Господь Бог.
Не боюся я нікого,
Я не один – нас є двох.
Моя сила підкріпилась,
Коли пізнав я Його,
Я не бідний, ласки гідний,
Мені вистачить всього.
Багатію я думками,
Їх шукаю без кінця,
Викладаю їх рядками,
Щоб прославити Отця.
Духовна боротьба
Задзвонили. Голос Божий
Зове на молитву.
Рідко хто з нас спокій має –
З дияволом битву.
Коли ти в душі байдужий –
Диявол гуляє,
Все прекрасне, що є в тебе,
З душі вириває.
Завжди мусиш буть готовим
Йти до тої битви,
І героєм з неї вийти
Завдяки молитві.
А те буде тільки тоді,
Як ти будеш з Богом
Й будеш знати, що диявол
Чека під порогом.
Він чатує скрізь на тебе,
Надівши личину,
Щоб до себе заманути
Праведну дитину.
Я слухаю, Боже мій
Я слухаю, Боже мій,
Чини свою волю.
Як послушний раб я Твій,
Про спасіння молю.
Душу страдницьку свою
Віддам в Твої руки,
Волю сповню я Твою,
Хоч піду на муки.
В тиші – мир і згода
В монастирі, як у храмі,
Тиша безкінечна.
А в тій тиші – мир і згода –
Благодать небесна.
Мов орач іду за плугом,
Борозду кидаю,
Щоб не була нива лугом, –
Я засіять маю
Словом Божим, щоб проросло,
Зійшло для народу
Й незабаром щоб принесло
Мир, любов і згоду.
Мов зерно, засійся, слово,
Прорости в любові
І заквітни пурпурово
На славу Христові!
У покаянні є Господь
Якщо Господь є з Тобою –
Ти щасливий всюди:
Кожна мить є дорогою,
Тобі раді люди.
Божі ласки і щедроти
Будеш ти стрічати.
І будеш щасливий доти,
Поки сили стане.
Нові тайни у житті
Здобувати будеш,
Якщо завжди в каятті
До Бога прибудеш.
Господь – моя твердиня
Моя сила – в руках Бога.
Дорогий Спаситель!
Він для мене завжди, всюди
Від зла хоронитель.
Я віддався цілковито
Під його опіку:
На хвороби всі тілесні
Не шукаю ліку.
І вам раджу йти до Бога
На святу дорогу.
Знайдем правду і здобудем
Над злом перемогу!
Скажи, Господи, мені,
Де шукати правду:
В котрім році, в який час
Я вже її знайду.
Щоб побачив, доторкнувсь,
Сказав: Моя мати!
Тепер можу, накінець,
Щасливо вмирати.
Тільки правду осягнувши,
Щасливим я буду,
Прославлятиму Вітця
До страшного суду.
Ісус у моєму житті
В кожнім повсякденнім ділі
Зову я Ісуса.
В гіркій хвилі, браття милі,
До нього тулюся.
Обнімаю і цілую…
Ненавиджу, топчу зло,
Тоді сходить сонце правди,
Світло, сила і тепло.
Я, неначе в сьомім небі,
Зло все переможу.
При Всевишнього потребі
Сповню волю Божу.
До мети через правду
Не хотів би я комусь
За зло докоряти,
Краще б глянути на себе,
Чиєсь промовчати.
Як ти сторож – бережи
Господаря свого;
Як художник – не протрать
Свій талант від Бога.
А якщо будуєш дім,
То не жалій часу,
Приклади зусилля всі
У його прикрасу.
І якщо Людина ти –
Син свого народу,
То йди чесно до мети,
А не чини шкоду.
Духовний стрілець
Я, неначе той стрілець,
Іду полювати,
Але не вбивать овець,
А вовків затятих.
Усяку дич, яка чинить
Людям пакість, шкоду,
То настане краща мить
Для мого народу.
Від низини до вершини
Від низини до вершини
Треба нам добратись,
Грішну похіть умертвити,
Щоб Богу віддатись.
Так трудитись, щоб прожити:
Одна в нас дорога –
У скромності без тривоги
Дійдемо до Бога.
Що противне, негативне –
В нас воно не буде.
Христа ради в благодати
Нам поможуть люди.
Забажаю – так і маю,
Господь не жаліє,
І ділянку добром зранку
Він добром засіє.
Тільки віри повну міру
Треба завжди мати,
Тоді буде благодать
Над нами сіяти.
Час зрозуміти себе
Час настав усе збагнути,
Зрозуміти вже скоріш:
На нас ставлять злії сіті
В душу пхають гострий ніж.
Ми вже знаєм, хто наш ворог,
Хоч маскується весь час.
Його зітремо у порох,
Хоч би скільки мав прикрас.
Ми, віддані Божі діти,
Злого духа гоним враз,
Розірвемо його сіті,
Як вчив батько наш Тарас.
О Ісусе!
О Ісусе! Бачу Тебе на хресті,
В душі своїй бачу,
Як терпів Ти через мене, –
Каюся і плачу.
Подай мені ласку свою,
Велику покору, –
На колінах приповзу я
До Божого Двору.
Про байдужість
Байдужість – це є хвороба,
Люд нею страждає,
Як їй можна запобігти,
Ніхто не питає.
А лінивство – її друг.
У парі крокують…
І людських бажань, недуг
Ніколи не чують.
Побороти мусим їх
Молитвою, вчинком,
Як навчав святий Єфрем,
Що не знав спочинку.
Мусим завжди відзиватись
На чужі потреби
І трудитись, заслужити
На місце у небі.
Ранішня молитва
Кожен ранок мене будить
Перший промінь сонця,
Що всміхається ласкаво
До мого віконця.
Перша думка моя лине
На поклін до Бога,
Щоб з подякою припасти
До Його порога.
Подякувать за всі ласки,
За прожиту днину,
Що від зла мене рятує,
Як малу дитину.
Прошу в Бога я поради,
Підтримки шукаю,
Щоб дав єдність для народу,
Злагоду для краю.
А для себе прошу в Бога,
Щоб примножив силу
Боронить від лиходіїв
Україну милу.
Людська драма
Ми готуєм самі собі
Важку, страшну драму,
В майбутньому своїм дітям
Глибокую яму.
Маєм очі і не бачим,
До нас не доходить,
Що підступний ворог нас
На манівці зводить.
Схаменіться, спам’ятайтесь,
Нерозумні люди,
Бо вороги не дрімають –
Колись пізно буде!
Братство Йоана Христителя
Братство Йоана Христителя
Для нас зараз є нове.
Це ідея Спасителя
Нам наснаги додає.
Україну нашу милу
На шлях Божий поведе,
В нас відродить нову силу
І достаток в нас буде.
Я чекаю хвилі тої,
Щоби злу покласти край.
Вірте мені, друзі милі,
На землі ще буде рай.
Господь – моє світло
Не потрібні вже мені
Учителі світа,
Нехай буде вже для них
Та світська просвіта.
В мене світло – Господь Бог,
Я його держуся
В правду вірю без тривог –
Лиха не боюся.
Як зникає всякий дим,
Вороги пощезнуть,
А без віри і любові
Вони не повернуть.
О розп’ятий мій Ісусе!
О розп’ятий мій Ісусе,
Подай знак рукою,
Віджени усі спокуси,
Будь завжди зі мною.
Кивни мені головою
І скажи словечко –
Я відкрию Тобі двері
До мого сердечка.
Дай пораду і потіху,
Мир, любов і згоду,
Їх сповна я передам
Для мого народу.
Людські дороги
Різні маємо дороги,
Усі Богом дані,
Ми долаємо тривоги,
Ідем мов по грані.
А байдужим, легкодушним
Дорога широка:
Не думають, що в майбутнім
Жде яма глибока.
Я всім раджу: будьте скромні,
Вбогим помагайте,
Про суд Божий, життя вічне
Завжди пам’ятайте!
Боже, подай нам єдність
О Господи всемогучий,
Об’єднай нас, Ти могучий:
Всі ми діти Твої рідні,
Хочем бути Тебе гідні.
У мудрості і в покорі,
В нашім щасті і у горі
Просим Тебе: для народу
Подаруй єднання й згоду.
Глянь на біль і нашу муку,
Простягни нам Свою руку,
Прости наші всі провини,
Як той батько злій дитині.
Я хотів би щось зробити
Я хотів би щось зробити,
Викликати диво,
Щоби людям по всім світі
Правду голосило.
Якщо б воно мені вдалось –
От було би жниво!
Таке чудо нам створити
Зараз є можливо.
Побороть себе самого,
Здатись зовсім Богу,
Всім народам показати
У єдність дорогу.
На все свій час
Я хотів би вже вмирати,
Однак час ще не прийшов.
Треба жити і страждати,
Проявить свою любов.
Без якої ані кроку
Ти не зможеш совершить
На дорогу, на широку
Не зумієш ти ступить.
Бо спішить нема потреби,
Час нагряне, почекай,
Іди в люди – твого труду
Так чекає рідний край.
Любов до рідного краю
Не покину я Карпати,
Бойківщину милу,
І усім вам треба знати:
Я вложив там силу.
Уся Гора перерита
Моїми руками
Й увінчана цілковито
Потом, мозолями.
В людей – сім’я, в мене – Гора,
Нею я радію.
А прийде час – зійде зоря,
Про яку я мрію.
Коріння народу
Історично зберігати
Треба все коріння,
Щоб його від нас дістало
Наше покоління.
Без коріння – квітка в’яне
І не може жити.
Як минулого не знаєм –
Нове не створити.
А нам треба, щоб віджила
Наша давня слава.
Щоб помилки врахувала
Молода держава.
В першу п’ятницю місяця
В першу п’ятницю місяця
З Ісусом страждаю:
В пості та щирій молитві
Людям помагаю.
Тож приходьте з чистою душею,
Стукайте, шукайте
І приймайте благодать
Й про це пам’ятайте…
Пам’ятаймо про Бога
Нема краще для народу
Як думать про Бога.
Тоді буде для народу
Над злом перемога.
Тоді буде завжди всюди,
Мир, любов і згода.
Вічна слава Господу,
Добро для народу.
Печерник
Олень прагне джерела –
А я до печери.
Можу обійтись без обіду
Й лягти без вечері.
Там самітність – тиша
Насичує душу:
Ради неї усе в світі
Залишити мушу.
Саме важче є людині
Саме важче є людині
Побороти сам себе,
Як без Бога ще й в лукавстві,
Сил в боротьбі не знайде.
А як з Богом – добрий намір
Усе легко так піде,
Не стукає, не шукає,
Само в руки нам прийде.
Чужинець я на цім світі
Як згадаю про майбутнє –
Страх і радість обійма,
Нема в мене нічого путнього –
Злюща, лютая зима.
Весни, літа і погоди
Мені уже не чекать,
Нема у житті вигоди,
Так прийдеться і страждать…
Чужинець я на цім світі
А в рай Божий попаду,
Диявольські порву сіті –
Бога славить я буду.
Радість християнина
Як щасливі ми є люди,
Що ми християни,
Всі носимо в своїм тілі
Христовії рани.
Нема щастя над те щастя –
В тім наше багатство.
Стукай, шукай і знайдеш
В собі Боже царство.
Випробування
Молюсь Богу – візьми тривогу
Й сумніви від мене.
Подай мені в моїй біді,
Прийди сам до мене.
А я в тобі знайду себе –
Талант для народу.
Зло залишу, так напишу
Мир, любов і згоду.
Спасителю Ти мій милий
Спасителю Ти мій милий,
Візьми мої плани,
Я для бідних дуже щирий
Ношу Твої рани.
Дай відчути в кожній хаті
Це важке терпіння –
Тоді буде для народу
Нашого спасіння.
Що я хочу – усе маю
Що я хочу – усе маю –
Заходьте до хати.
Чим я зможу – допоможу
Із Божої благодаті.
Божа ласка безкінечна,
Без кінця і краю,
Що я просив і отримав –
З того уділяю.
Не закопуй свій талант
Мені дано час для того
Треба скористати,
Що негідне – руйнувати,
Нове будувати.
Не закопуй свій талант
І зберігай силу.
Спасай нашу Україну
Від гибелі милу.
Я правди шукаю
Я правди шукаю –
Ніяк не знайду.
У Царство Небесне
Без неї дійду.
Підкажіть ви люди,
Де вона таїться,
Чи її немає
Чи вона боїться?
І кого боїться –
Так охота взнати.
Думаю ночами
І не можу спати.
Допоможіть в тому
Дуже я вас прошу,
Зложу вам подяку
У віршах напишу.
Сила в немочі проявляється
Ми є бідні, зате сильні.
Наша сила в висоті.
Як будемо її гідні –
Посміємось із біди…
Найсильніша є людина,
Яка завжди з Богом.
Її прогрес завжди з небес
В неї під порогом.
Просніться!
Чую часто, що говорять
Нераз судні люди –
Ніби в нашій Україні
Добра вже не буде.
Схаменіться всі, просніться,
Протріть свої очі.
І покиньте ту облуду,
Вийдіть із темної ночі.
На Вкраїні – наш Спаситель.
Де Спаситель – там буття.
На Вкраїні ми щасливі
І лиш тут для нас життя!