Митрополит Михаїл Левицький (1774-1858)

Митрополит Львівський, Галицький і Кам’янецький, Кардинал Святої Римської Церкви, доктор богослов’я, доктор філософії

Унівський прочанин, 3(18) 2012
 стор. 16

Увійшовши до монастирського храму Успення Богородиці прочани звертають увагу на велику мармурову плиту на південній стіні церкви. Це надгробна плита митрополита Михаїла Левицького, який відіграв велику роль в історії Унівського монастиря.

Народився майбутній митрополит 25 серпня 1774 р. в с. Ланчин на Івано-Франківщині. Після завершення Духовної семінарії у Відні (Австрія), в 1798 р. був висвячений на священика та став викладачем у Львівській семінарії. Невдовзі розвинув активну діяльність, зокрема у ділянці шкільництва. За його сприяння на Галичині було відкрито багато шкіл. З 1813 р. він був єпископом Перемиським, а вже в 1816 р. став главою Української Греко-Католицької Церкви. В 1856 р. його було возведено в сан кардинала. Це перший кардинал, котрий був українцем за походженням.

На вимогу митрополита Левицького у 1818 р. австрійський уряд повернув Греко-Католицькій Церкві приміщення колишнього монастиря в Уневі, де було облаштовано літню митрополичу резиденцію. В цей період було проведено значні зміни: розсунено вали та позасипувано рови, які вже втратили своє оборонне призначення. З південної частини обителі побудовано митрополичі палати, де постійно проживав владика. Саме тут старенький митрополит Михаїл приймав папського посланця, який привіз йому відзнаки кардинальської гідности.

Митрополит Михаїл активно опікувався просвітницькою працею. З його ініціативи до Унева звозили виявлені по всій Галичині рідкісні рукописні та друковані книги.

Митрополит Михаїл Левицький помер 14 січня 1858 р. і згідно заповіту похований в Уневі. За переказами серце його було поховане в каплиці св. Йоана Хрестителя на Коронаті, а тіло – спершу в придзвіничній каплиці, згодом у південній стіні, а 1904 р. перепоховано в крипту церкви.