Проповіді на празники Богородичні

ієромонах Онуфрій (Олег Кіндратишин)
2004-2024

Різдво Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2016-09-21

Флп. 2, 5–11; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Св. Йоан Дамаскин, На Різдво Пресвятої Богородиці, Слово 1 (фрагменти)[1]:

«Прийдіть усі народи, весь роде людський, з усякої мови, усякого віку і стану, радісно святкуймо народження всесвітньої радості. … Нехай восторжествує все творіння і нехай прославить священнійший паросток священної Анни! Вона народила світу невід’ємний скарб благих; через Неї воплотився Творець і преобразив до кращого усе творіння. Людина, поставлена між світом духовним і матеріальним, пов’язує собою все видиме творіння з невидимим; так і Творець – Слово Боже, з’єднавшись з природою людською, з’єднався через Неї з усім творінням. Отже, прославимо розв’язання людської неплідності, тому що для нас зруйновано перешкоду до блаженства.

Але чому від неплідної Діва-Мати народилася? … Природа поступається могутності благодаті і, охоплена трепетом, зупиняється, не сміючи йти далі. Так як Діва Богородиця мала народитися від Анни, то природа не насмілювалася випередити паросток Благодаті, але залишалася безплідною, доки благодать не виростила плоду. Належало народитися первородній, щоб народити «Первородного усякого створіння, у Якому все існує» (Кол 1:15, 17). О блаженне подружжя, Йоакиме і Анно! Усе творіння вам завдячує. Через вас воно принесло Творцю дорогоцінний дар понад усі дари – чисту Матір, єдину – гідну Творця …

… Сьогодні із земного єства приготував Собі на землі небо Той, який колись із вод виткав і розпростер по висоті твердь небесну. Справді, це небо (Богородиця) незрівнянно більш божественне, ніж твердь небесна і більш подиву гідна; тому що на ньому засяяло Сонце правди – Той, Який на небі утвердив сонце. … Отець благозволив … щоб від Духа Святого і Діви Марії надприродним чином Слово стало тілом незмінно …».

[…]

«Нині народжується Діва … заручається Самому Богу, народжує милосердя Боже; і не народ Божий стає народом Божим, непомилуваний отримує милість, невозлюблений робиться улюбленим – бо з Неї народжується Син Божий улюблений, в якому все благовоління Боже».

[…]

«… Радуйся, Маріє, найсолодша дочко Анни! … Як же назвати Тебе, якщо не житлом гідним Бога? Достойно ублажають Тебе усі роди, як вибрану прикрасу людства. Ти слава священиків, уповання християн, багатоплідна галузка дівства: бо через Тебе чеснота дівства поширилася повсюди. … Радуйся, Благодатная, Господь з Тобою! Благословенна Ти в женах, і благословен Плод чрева Твоєго – Ісус Христос Син Божий! Йому слава з Отцем і Святим Духом в безконечні віки віків. Амінь».

Різдво Пресвятої Богородиці

2012-09-21

Флп. 2, 5–11; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Пророцтво про Месію:

Мал. 3,20. Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння.

Догма Халкидонського Собору 451 р.

«роджений від Отця перед віками за Божеством, та Він же роджений в останні дні ради нас і нашого спасіння від Марії Діви і Богородиці за людством»^[2].

Св. Ігнатій Антіохійський (+110): подвійне народження Христа вічне від Отця і земне від Марії.

Марія – учасник Божого плану історії спасіння.

Дівство, зачаття – величні таїнства.

Наш Бог, Ісус Христос, народився у лоні Марії, дією Святого Духа, згідно Божого спасенного плану (Еф.18,2)

Св. Юстин Мученик (+165), св. Іриней Ліонський (+202):

Про дівство Богородиція (Іс. 7, 14)

паралелізм Єва – Марія

– непослух Єви

– Марія – зразок послуху і прийняття Божого Слова.

Марія – причина спасіння для людського роду.

Климент Олександрійський (+215): постійне дівство, материнство Марії і Церкви, які обоє дарують вірним Слово Істини.

Це приклад для кожного християнина, який має народжувати Христа у власній душі.

Різдво Пресвятої Богородиці

2010-09-21

Флп. 2, 5–11; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Богослужбові піснеспіви сьогоднішнього свята спонукають християн духовно заглибитися у велике таїнство нашого спасіння, яке сталося через втілення Сина Божого і Його народження від Пречистої Діви.

Перша стихира називає Богородицю Божим Престолом:

Господь Бог, який возсідає на умних престолах, тобто оточений ангелами, умними силами, сьогодні приготував Собі святий Престол на землі, Пресвяту Богородицю (іконопис).

Далі Пресвяту Богородицю іменується Живим Небом:

Господь Бог, який своєю мудрістю утвердив небеса, сьогодні із-за свого чоловіколюбія вчиняє Живе Небо – Пресвяту Богородицю. Вона стала, немовби, живим Небом, бо вмістила в собі втіленого Бога.

Наступна стихира називає Богородицю Врата, через які входить Господь, Великий Архиєрей:

Сьогодні народжується Пресвята Богородиця – Врата, які очікують входу Великого Святителя, Христа.

Пресвята Богородиця породила Бога у тілі, що сталося понад усякі закони природи. Через неї поєдналося земне із небесним, тобто Син Божий зійшов з неба, взявши на себе земне людське тіло, заради нашого спасіння.

Ще одна стихира роздумує над великою гідністю Богородиці, яка породила Христа, що смертю і воскресінням своїм нам рай отворив:

Радуйтеся Адамо і Єво, що колись своїм переступом закрили рай, бо нам дано благословеннний плід Богоотроковиця Марія, яка відкриває всім вхід до раю.

Ще один піснеспів звеличує Богородицю словами Мати Життя, Життя – це Христос, що сказав: Я – Дорога, Істина і Життя:

Сьогодні народжується Мати Життя, яка розсіює темряву, через Неї ми обожилися.

Христос Бога взяв на себе людську природу, щоб піднести її до Божественної, щоб ми обожилися.

Піснеспіви сьогоднішнього свята величають Богородицю словами:

Всемірная Радость, радість для цілого світу.

Рождество Твоє, Богородице Діво, радість сповістило всій Вселенній, бо з Тебе засяяло Сонце Правди, Христос Бог наш.

Усі ці радісні піснеспіви спонукають і нас величати Богородицю у молитвах і духовних піснях.

Покров Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2022-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Різні свята впродовж церковного року переважно передають події з історії спасіння, які сталися в минулому: Благовіщення, Різдво, Воскресення, Успення. А сьогоднішнє свято Покрови Пресвятої Богородиці стосується небесного сьогодення Пресвятої Богородиці та її дії по відношенні до кожного з нас сьогодні. Тому співаємо кондак зі словами: «Діва сьогодні (днесь) … невидимо за нас молиться Богу».

Велика радість для нас у цім святі, що Пресвята Богородиця, будучи на небесах, уважно піклується про християн, послідовників Її Сина і Бога. Вона радує нас своїм явлінням, захистом, допомогою, молитвою за нас.

На іконі Покрова Пресвятої Богородиці зображений також св. Роман Сладкопівець, пам’ять якого теж сьогодні святкуємо. Св. диякон Роман (Константинополь, 6 ст.) не мав музичного дару. Він молився до Пресвятої Богородиці, Яка з’явилася йому уві сні і подала з’їсти сувій. Сталося чудо, що св. Роман отримав дар прекрасного мелодійного голосу і водночас поетичний дар складання церковних піснеспівів, за що отримав звання Сладкопівець. На Різдво Христове він дивним голосом заспівав перший укладений ним Кондак^[3], укладений із 24 строф:

Діва днесь надістотного родить,
і земля вертеп Неприступному приносить.
Ангели з пастирями славословлять,
а волхви зо звіздою подорожують,
бо ради нас родилося
Дитя нове – предвічний Бог.

1. Вифлеєм відкрив Едем, прийдім погляньмо,
ми знайшли радість у схованці, ходім візьмімо
дарів райських у печері.
Там об’явився корінь ненапоєний, що проріс пагоном,
там знайшлася криниця невикопана,
з якої давніше жадав пити Давид,
там Діва, що народила Дитя,
відразу втамувала спрагу Адама і Давида.
А тому поспішімо туди, де народилося
Дитя нове, предвічний Бог.

23. Бо я не просто є мати Твоя, милостивий Спасителю,
недаремно годую молоком Тебе, Хто дає молоко,
але за всіх Я Тебе благаю.
Адже Ти зробив Мене устами і хвалою Мого роду,
бо в Мені має Твоя земля
надійний захист, мур і підпору.
На Мене дивляться вигнані
з розкоші раю, бо повертаю їх туди назад.
Нехай кожен відчує, що Ти від Мене народився,
Дитя нове, предвічний Боже.

Покров Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2019-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Богослужбові піснеспіви – богородичні:

Прибіжище і сила наша, Богородице, / міцна поміч світу, / молитвами Твоїми покрий рабів Твоїх від всякої нужди, / єдина Благословенна.

Твоє заступництво маючи, Пречиста, / і Твоїми молитвами від бід вибавляючись, / Хрестом Сина Твого завжди охоронювані, / ми всі Тебе належно благочесно величаємо.

Кожен, де спасається, / туди праведно і прибігає; / і яке інше подібне прибіжище, як Ти, Богородице, / що покриває душі наші.

Скорий Твій покров, і поміч, / і милість вияви рабам Твоїм, / і угамуй, Чиста, хвилі суєтних помислів, / і упалу мою душу підведи, Богородице: / бо, знаю, Діво, знаю, / що Ти можеш зробити те, що забажаєш.

Мати Божа Пресвята, Стіна християнам, / визволи людей Твоїх, які завжди кличуть до Тебе усердно: / “Стань на перешкоді безстидним і гордим помислам, / щоб ми взивали Тобі: “Радуйся, Приснодіво!”

Ізбави нас, Богородице, / від гріхів, що полонили нас, / бо іншого уповання, вірні, не маємо, / крім Тебе і від Тебе, родженого Бога.

… Владичице, поможи, змилосердившись над нами, / поспішися, бо загибаємо від множества гріхів, / не заверни рабів твоїх з нічим, / бо в Тобі єдину заступницю маємо.

… радуйся, стіно і покрове тих, що прибігають до Тебе, / радуйся, пристане, бурями не навіщувана / … Молитись не переставай за тих, що оспівують / і поклоняються Родженому із Тебе.

Уповання світу, / Благая Богородице Діво, / про одне лиш Твоє потужне заступництво просимо: / “Змилуйся над беззахисними людьми, / моли Милостивого Бога, / щоб душі наші ізбавив від усякої небезпеки, / Єдина Благословенна!”

Непохитну Твердиню віри / і Священний Дар душам нашим, / Богородицю піснями величаємо, вірні: / “Радуйся, … кінців світу Надіє, скорбящих Заступнице; / Радуйся, Невісто, неневістная!”

Діво Пречиста, спаси нас молитвами Твоїми, / звертаючи своє материнське серце / до Сина Твого і Бога нашого.

… яви чоловіколюбіє Твоє, Милостивий, / прийми Богородицю, що породила Тебе, яка молиться за нас, / і спаси, Спасе наш, людей у розпуці.

Покров Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2018-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Роман Сладкопівець, Кондак «Плач Богородиці»[4]:

Ікос 1
Марія-агниця свого Агнця веденого на заколення бачачи,
Ішла за ним, ридаючи, разом з іншими жінками, і так промовляючи:
Куди йдеш, моє Чадо? Для чого скору путь оцю верстаєш?
Чи не друге знову там весілля в Кані?
Чи не туди тепер ти поспішаєш?
Щоб із води для них вино перемінить?
Чи не піти мені з тобою, Чадо?
Чи радше почекати тебе тут?
Промов до мене слово, Божий Слове,
Не пройди побіля мене мовчки,
Ти, що зберіг непорочною мене,
Мій Сину і мій Боже!

Ікос 4
Коли Марія у тяжкій печалі і у великій скорботі отак промовляла й ридала,
Звернувся до неї народжений з неї і так увізвав:
Чому, Матінко, сльози свої проливаєш?
Чому, о жінки, віддаєтесь риданню?
Якщо не постраждаю, якщо не помру, то як Адама спасу?
Якщо не поселюся в гробі, то як до життя приверну тих, що в аді?
Ось чому, як знаєш, несправедливо мене на хресті розпинають!
Чому ж, Матінко, плачеш? Радше отак увізви:
За волею своєю ти страждання прийняв,
Сину мій і Боже мій!

Ікос 8
… Чому ж ти, серденько, говориш мені:
Якщо не постраждаю, Адам не зцілиться?
Ти ж без страждання багатьох ізцілив?
Прокаженого очистив, хоч сам не хворів, а лише захотів;
Розслабленого ти оздоровив, не ставши слабим;
Сліпого одним словом знову зором просвітив, Благий,
Без страждання позостаючись,
Сину мій і Боже мій!

Ікос 9
Мертвих ти воскресив, мертвим не ставши і непогребенний,
Як же говориш: Якщо не постраждаю, якщо не помру,
безщасний Адам не зцілиться?
О Спасителю, ти лиш повели, і він відразу на ноги зведеться,
Несучи своє ложе;
Якби Адам лежав у гробі, ти його воскресив би як Лазаря словом,
Бо все служить тобі як світу Творцю.
Тож чому путь цю верстаєш, о Чадо? Не поспішай на заклання!
Смерть не приймай,
Мій Сину і Боже!

Покров Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2017-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Різні свята впродовж церковного року переважно передають події з історії спасіння, які сталися в минулому: Благовіщення, Різдво, Воскресення, Успення. А сьогоднішнє свято Покрови Пресвятої Богородиці займає особливе місце в духовному житті Божого люду, бо воно стосується небесного сьогодення Пресвятої Богородиці та її дії по відношенні до кожного з нас сьогодні. Тому співаємо в цей день: «Діва сьогодні … невидимо за нас молиться Богу» (кондак).

Бувають моменти, коли жодна людська сила не може врятувати. Людина шукає допомоги, звертається до Бога, і у відповідь на крик людського серця молільники побачили Пресвяту Богородицю, яка покриває усіх своїм Покровом.

Об’явлення Покрову Пресвятої Богородиці над нами є насправді об’явленням і підтвердженням вірності самого Бога, який є Богом вірним і ніколи не покидає своє сотворіння. Про божественну вірність і Божий захист:

Псалом 27(26),10 Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме.

Пророк Ісая: Невже ж забуде молодиця своє немовля? … Та хоч б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях… (Іс 49,15-16).

«Я тебе не забуду!» – каже Господь до кожного з нас.

«Я тебе не забуду!» – ці Божі слова передає нам сьогодні Пресвята Богородиця.

Вона підносить свої руки у молитві до Бога – Оранта, та яка молиться.

«Я записав тебе в себе на долонях», – каже Господь у пророка Ісаї. Сьогодні ми бачимо, що тими Божими долонями, які є знаком вічної пам’яті Бога про всіх нас, є долоні Діви Марії. Мозаїка Оранти «Нерушимая Стіна» у церкві св. Софії у Києві вказує на Божу пам’ять про кожного з нас та неустанну молитву заступництва Богоматері за люд Київської держави.

Древній Київ має духовне передання, що поки стоїть Оранта у Софії, доки вона неустанно тримає в молитві піднесенні до Бога свої долоні, доти буде стояти ця княжа столиця і встоїться її народ.

Прибігаймо до материнського захисту Пресвятої Богородиці впевнені, що Господь нас не покине, ставаймо під захист Божої Матері, під її Покров.

«Я тебе не забуду», – це Боже слово звернене сьогодні до вас самим Богом.

Покров Пресвятої Богородиці

2014-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Догма Халкидонського Собору 451 р.

«Господь наш Ісус Христос … досконалий за Божеством і досконалий за людством, істинний Бог і істинна Людина

єдиносущний Отцю за Божеством і Той Самий єдиносущний нам за людством, подібний нам у всьому, крім гріха

роджений від Отця перед віками за Божеством, та Він же роджений в останні дні ради нас і нашого спасіння від Марії Діви і Богородиці за людством»[5].

Покров Пресвятої Богородиці

Львів, Свято-Покровський монастир, 2010-10-14

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Кожен празник акцентує увагу християнина на певні істини віри, заохочує до плекання певних чеснот. Сьогоднішній празник Покрови спонукає християнина розвивати чесноту надії, надії на те, що ми не є покинуті в цім світі на призволяще, а живемо під Божим покровом. Уже в Старому Завіті у Псалмах виражається думка про Божий покров на синами людськими:

Хто живе під охороною Всевишнього, під покровом Бога небесного оселиться (90,1).

Сини людськії під покровом крил твоїх будуть надіятися (35,8).

Бо він скрив мене в оселі своїй (в крові своєм) у день нещастя мого, сховав мене в таємному місці оселі своєї, на скелю підніс мене (26,5).

Ми, християни, віримо, що всесвіт не є якимось випадковим поєднанням атомів, але створений Богом, і Бог ним управляє. Над світом чуває святе Боже Провидіння.

У древньому грецькому світі за вченням філософів: атеїст – це той, хто не вірить у Боже Провидіння. Бо таких, що зовсім не вірили в існування Бога було дуже мало, а атеїсти – це ті, що відкидали Боже Провидіння, Божу дію у світі.

Боже Провидіння на світом існує тому, що Бог – це Найвище Благо. Григорій Богослов: Для Найвищого Блага не вистачало вправлятися тільки у спогляданні Себе Самого, але Благо бажало вилитися на інших, щоби кількість облагодіяних була якомога більшою. Тому творить Господь світ видимий і невидимий, творить людину, яку вшанував свободою, щоб людина могла вільно обирати Благо.

Боже Провидіння у світі: Господь у різні часи напоумляв її багаторазово словом, Законом, Пророками, благодіяннями, погрозами, карами, знаменнями.

Коли ж прийшла повнота часів, то Саме Боже Слово предвічне, Джерело життя і безсмертя, печать Первообразу, приходить до Свого образу, тобто людини, щоб спасти її.

Деякі філософи доходили до висновку: оскільки бог – незмінний і безпристрасний, то він не може співчувати людям, тому він не цікавиться світом. Св. Амвросій: Який майстер може не цікавитися своїми витворами?

Тому сьогоднішній празник вселяє надію, що ми живемо під покровом Отця Небесного, який захоронить нас від усякого зла, бо Господь – мій Пастир, і нічого мені не бракуватиме, на місці зеленім він оселив мене (23,1). Бо на тебе надіялася душа моя, і на тінь крил твоїх буду надіятися (56,2).

Сьогоднішній празник вказує ще й на інший покров – Покров нашої Матері, Цариці Небесної, Пресвятої Богородиці. Уже у Євангелії розповідається, що до Христа звертаються через Богородицю, зокрема на весіллі в Кані Галилейській. Вона заступається і за нас перед своїм Сином. Тому ми молимося: Пресвятая Богородице, покрий нас честним твоїм покровом і ізбави нас от всякаго зла, молящи Сина Твоєго, Христа Бога нашего, спасти душі наша.

Введення в Храм Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2019-12-04

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Піснеспіви сьогоднішнього свята величають Пресвяту Богородицю, як одуховлений Кивот, що вмістив у собі невмістиме Слово, як Божу оселю. Пресвята Богородиця має виключне відношення до Бога, ставши його жилищем, оселею, бо Вона вмістила в собі Бога невмістимого.

Друга стихира порівнює Пресвяту Богородицю із храмом: Сьогодні одуховлений храм святої слави Христа Бога нашого, єдина благословенна й пречиста між жінками, приводиться до старозавітнього храму … і всі оспівуючи й шануючи Матір Божу, псалмами прославляють Господа.

А третя стихира оспівує значення Пречистої Діви для всього людства: сповіщена пророками, слава апостолів, похвала мучеників, і всіх землян відродження, Діво – Мати Божа, бо через Тебе ми з Богом примирилися … Радуйся, Пречиста, що нас спасаєш молитвами Твоїми.

Ще одна стихира передсказує близьке просвічення: Отроковиці радіючи, маючи свічі, днесь радісно йдуть перед мисленою Свічею, і священно уводять її у святая святих, передвказуючи Зорю, яка має із неї возсіяти, і просвітити Духом тих, що сидять у тьмі невідання.

Наступна стихира називає Пресвяту Діву Божественним престолом Владики всіх, і палата, і одр, і світлозарне обителище.

Днесь боговмістимий храм Богородица в храм Господень приводится

Сьогодні ми повинні призадуматися про значення храму Божого у нашому житті. Храм – це Божа оселя, це місце, де по-особливому перебуває Господь. Найкращі архітектурні твори у містах і селах – храми. Храм у вигляді корабля – корабель спасіння.

Але храмом Господнім є також християнин.

У Святому Письмі сказано: Хіба не знаєте, що ви – храм Божий, і що Дух Божий у вас перебуває? Коли хтось зруйнує храм Божий, Бог зруйнує того, бо храм Божий святий, а ним є ви (1 Кр. 3, 16-17).

Отож, своїми гріхами не проганяймо Господа із нашого храму, із нашого серця. Але нехай Господь допоможе, щоб ми на взірець Богородиці були боговмістимими храмами, у яких живе Бог.

Введення в Храм Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2015-12-04

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

«Під Твою милость прибігаєм, Богородице Діво …» – це найдавніша відома молитва-гимн до Діви Марії як Богородиці[6].

Рукопис Papyrus Rylands III 470, знайдений у 1917 р. датується ІІІ ст. Зберігається у John Rylands Library.

Подвійна вартість: історико-літургічна – це найдревніший документ про почитання Богородиці; богословська – термін «Богородиця» виражає догму про Божественне материнство. Терміни «єдина чистая», «єдина благословенная» характеризують святість, вищість, чистоту. Вирази «під твою милость прибігаємо», «від бід ізбави нас» – віра в заступництво Богородиці.

«Днесь Боговмістимий храм Богородица, в храм Господень приводится».

Введення в Храм Пресвятої Богородиці

2010-12-04

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Богослужбові піснеспіви називають Богородицю Храмом і Престолом Царя-Бога, яку святий Йоаким посвячує Господу на служіння:

«Да отверзется дверь богоприятнаго храма: храм бо всіх Царя и престол, днесь со славою внутрь приєм, Йоаким возлагает освятив Господу, от Него избранную в Матерь Себі».

Митрополит Антоній Сурожський:

«Іди Чадо, будь запашним тиміамом Творцю Своєму. Увійди в невходимая, і побач тайни, і уготовися бути Ісусове вмістилище».

Вона вступила справді у Святеє Святих – не у Святе Святих храму, а в оту глибину Богоспілкування, яку історично Храм собою зображував.

«Дитино, йди! І будь Тому, Який все Тобі дав, возношенням та солодкими пахощами! Вступи в ту область, куди немає дверей; навчися таїн і готуйся стати місцем вселення Самого Бога …».

Як дивно подумати, що мати, батько можуть звернутися до дитини з такими словами: «Увійди в оту тайну і приготуй Себе бути возношенням Богові, солодкими пахощами, місцем вселення».

Це заклик до кожної матері і до кожного батька, щоб з ранніх років сказати дітям: Вступи благоговійно, трепетно в оту область, щоб вирости в повну міру зростання Христового, уподібнитися Матері Божій і стати храмом, місцем вселення і Святого Духа, і Господа в Таїнствах, і стати дітьми нашого Небесного Отця.

Введення в Храм Пресвятої Богородиці

2004-12-04

Євр. 9, 1–7; Лк. 10, 38–42; 11, 27–28

Каже Апостол:

«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор. 6, 19-20).

День за днем^[7]:

«А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1 Пет. 2,5).

Кожен християнин – це камінь у храмі Христовому. Послідовники Христа іменуються “живими каменями”. У кожен будинок входять камені різної величини і форми; є і великі, і маленькі, є і непомітні уламки, що затикають отвори.

Живі члени Церкви Христової бувають також дуже різні по своїх властивостях, здібностях і своєму призначенню. Але усі вони мають своє визначене місце й у тім або іншому ступені приносять свою частку користі. На одних покладається найбільший тягар і відповідальність, на інших менший.

Однак кожний повинен виконувати працю на ниві Господній, якою б скромною і незначною вона не була.

У будинку кожен камінь служить опорою іншому, покладеному на нього, усі вони тримаються один одним, не витримає один, і весь будинок звалиться. Усі стоять і опираються на одному головному, наріжному камені, що лежить в основі усього, – “камінь же є Христос”!

Володимир Соловйов^[8]:

Архітектор

Один великий архітектор, відправляючись у далеку подорож, покликав своїх учнів і сказав їм:

“Ви знаєте, що я прибув сюди із завданням відбудувати головне святилище цієї країни, зруйноване землетрусом. Я розпочав це велике діло: накреслив загальний план, місце очищено від уламків і сміття, і фундамент закладений. Ви заміните мене під час моєї відсутності. Я, звичайно, повернуся, але не можу вам сказати – коли. Отже, працюйте, начебто вся справа повинна бути зроблена вами без моєї участі. Ви будете мати тепер нагоду використати ці настанови, які я вам давав. Я вам довіряю і не нав’язую вам подробиці справи. Дотримуйте тільки правила нашого мистецтва. Утім, я залишаю вам непорушні фундаменти Храму, закладені мною, і загальний план, мною написаний: цього буде вам досить, якщо ви залишитеся вірні своєму обов’язку. А я не залишу вас: у дусі й у думці я завжди буду серед вас”. Він привів їх на місце, де була закладена новий храм, показав їм фундамент і передав їм план.

Після його від’їзду учні дружно прийнялися за роботу, і приблизно третина будівлі незабаром була зведена.

Одні стверджували, що із двох речей, які заповідав учитель – фундамент будинку і загальний план – важливим і обов’язковим є лише загальний план, а закладений фундамент можна кинути і будувати на іншому місці.

Інші ж захищаючи важливість фундаменту, вдарилися в іншу крайність і стали стверджувати, що єдина дійсно серйозна сторона справи є фундамент будинку, закладений вчителем, і що їхнє завдання полягає єдино в тім, щоб лагодити і зміцнювати вже існуючу частину будинку, залишивши всяку думку про остаточне його добудування, тому що – говорили вони – завершення справи надане винятково самому вчителеві, коли він повернеться.

Незабаром обидві сторони зійшлися на тім, що будинок добудовувати не треба. Партія, що наполягала на збереженні в повному порядку фундаменту і недобудованих зводів, робила в цих цілях ряд другорядних робіт і виявляла невтомну енергію.

Інша ж партія, яка вважала можливим обійтися без єдиної, уже даної їй, основи Храму, після марних зусиль звести будинок на іншому місці заявила, що взагалі нічого робити не треба: головне в мистецтві, на їхню думку, це теорія, споглядання зразків і міркування над правилами, а не виконання якого-небудь визначеного плану; і якщо вчитель залишив їм свій план Храму, то це нітрохи не мало на меті спонукати їх працювати спільно над його дійсним спорудженням, але винятково те, щоб кожний з них, вивчаючи цей зроблений план, міг сам стати згодом досконалим архітектором. І от найбільш ревні з них присвятили своє життя міркуванням над проектом ідеального Храму і щоденному завчанню і повторенню на пам’ять пояснень проекту, складених деякими з найстарших їхніх товаришів зі слів учителя. Але більшість задовольнялася тим, що думало про Храм раз у тиждень, а інший час кожний займався своєю особистою справою.

Між цими працівниками-відщепенцями найшлися, однак, і такі, котрі, вивчивши план вчителя і справжні його тлумачення, помітили в них точні вказівки, з яких випливало, що основи Храму дійсно закладені і ніколи вже не можуть бути піддані зміні; між іншим вони напали на наступні слова великого архітектора: “От непорушний фундамент, що я сам заклав; на ньому повинний бути спорудять Храм мій, і тоді він устоїть при землетрусах і всякій руйнівній дії”. Уражені цими словами, добрі робітники вирішили відмовитися від свого відщепенства і негайно приєднатися до хоронителів фундаменту, щоб взяти участь у їхній охоронній роботі.

Між ними найшовся, однак, один робітник, що сказав: “Визнаємо нашу неправоту, віддамо всяку справедливість і пошану нашим старим товаришам, з’єднаємося з ними у великого початого будинку, що настільки легкодухо ми залишили й у справі охорони і заощадження в доброму порядку якого так великі заслуги них. Але насамперед нам треба залишитися вірними думки вчителя. А вчитель заклав цей фундамент не для того, щоб його залишали в недоторканності, але щоб на ньому був споруджений Храм його. Отже, ми повинні усі з’єднатися, щоб спорудити на даному нам фундаменті будинок у його цілому. Вистачить або не вистачить нам часу, щоб закінчити його до повернення вчителя? – це інше питання, і на нього сам учитель не побажав дати відповіді. Але він виразно повелів нам працювати і просувати вперед його справу; він навіть додав, що ми зробимо більше, ніж він”.

Умовляння цього робітника показалися дивними більшості його товаришів. Одні називали його утопістом, інші обвинувачували його в гордості і самовпевненості. Але голос совісті ясно говорив йому, що відсутній учитель був з ним у дусі й істині.

Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

2010-12-22

Гал. 4, 22–31; Лк. 8, 16–21

Богослужбові піснеспіви сьогоднішнього свята закликають до радості:

«Гори і холми, поля і море, ангельскоє множество, і все єстество человіческоє да веселятся …».

Богослужбові піснеспіви згадують старозавітні пророцтва про Пречисту Діву Марію:

«Лик пророческій проповіда древле непорочную Чистую Діву богоотроковицу, Матерь бити хотящую Создателя …».

«Пророческая реченія нині ісполняются … Гора бо святая в ложеснах водружаєтся …».

Зокрема, у Псалмах ідеться про Божу святу гору:

«Великий Господь і прославлений вельми в місті Бога нашого на святій горі його» (Пс 47,2).

«Гора Божа, яку вподобав собі Бог, щоб оселитись на ній» (Пс 67,16-17).

Також пророк Даниїл прорік пророцтво про гору:

«Юже Даниїл гору великую виді, і Йоіль землю святую узрі, дверь непроходну, ін же прорече запечатанний істочник, і божественноє руно Богородицу Діву воспоїм».

Сказано у пророка Даниїла:

«Голова у того боввана була з щирого золота; груди його й руки – з срібла; живіт у нього й стегна – з міді; голінки у нього – з заліза, а ноги – частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у боввана, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх. Тоді все вмить потрощилось, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у боввана, зробивсь великою горою й заповнив усю землю … За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки» (Дан. 2, 32-35; 44).

Піснеспіви свята образно представляють Богородицю як ліствицю, тобто сходи до неба:

«Ліствица божественная насаждаєтся».

«насаждаєтся ліствица, яже к вишнім вся человіки возводящая».

Також піснеспіви представляють Богородицю як Престіл Царя-Бога:

«… престол великій Царев проуготовляєтся; місто украшаєтся боговходимоє; купина неопалимая начинаєт прозябати; мироположница святині уже істекаєт, неплодствія ріки простирающи богомудренния Анни, юже вірою ублажаєм».

Також піснеспіви представляють Богородицю як божественний Храм Владики Бога:

«… Владики бо божественний храм, начаток примиренія пріят Анна».

«Во чреві вміщаєтся і созидаєтся храм божественний і спасительний».

«храм святий внутрь во чреві пріємлющи».

Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

Львів, Святомихайлівський монастир, 2005-12-22, 9:00

Гал. 4, 22–31; Лк. 8, 16–21

У 1854 році папа Римський Пій 9 проголосив догму про Непорочне Зачаття Богородиці: «Пресвята Діва Марія від першої хвилини Свого зачаття благодаттю й особливим привілеєм Всемогутнього Бога, з огляду на заслуги Ісуса Христа, Спасителя роду людського, була збережена непорочною від усякої плями первородного гріха».

Щоб стати Матір’ю Спасителя, Марія «була наділена Богом дарами, гідними такого великого завдання». Упродовж віків Церква усвідомлювала собі, що Марія, Богом «сповнена Благодаттю».

Гідність Матері Божої, це найвища гідність, що Господь дав створінню. Під час Благовіщення Марія своїми словами «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» дала згоду стати Божою Матір’ю і тим самим взяла на Себе весь тягар співстраждання із Своїм Сином.

Проповідь о. Михайло Яремчук (“Сівач”, грудень 2005 Ч. 12 (74) рік 7)^[9]:

«Сьогодні ми святкуємо ту славу, якою Господь відзначив Матір Свого Сина Єдинородного, Пречисту Діву Марію. Вона одна з-поміж усіх людей була Непорочна у своїм Зачатті, вільна від первородного гріха. Це значить, що Пречиста Діва була охоронена від первородного гріха не тоді, коли народилася, як ми через прийняття Св. Тайни Хрещення, але, що Господь Бог постановив, що первородний гріх не сміє ані на хвильку діткнутися її. І тому Господь так зробив, що в першій хвилі зачаття, коли душа лучиться з тілом, була Вона чиста, свята, непорочна.

Гріх Адама перейшов на всіх людей, що жили і житимуть до кінця світу. Всі люди після Адама не родяться вже такими, яким був Адам перед гріхом тобто здоровими, безсмертними. Всі після Адама родяться смертними, підпадають хворобам, терпінням, родяться в грісі. Не тому, що самі грішать, але тому, що початі з Адама, дістають від нього природу, позбавлену Божої ласки, відвернену від Бога і від надприродного вічного блаженства.

Від того первородного гріха устеріг Господь Бог Пречисту Діву Марію. Чудом своєї благодаті вийняв її, захоронив перед гріхом, наділив щедро своїми ласками в тій хвилі, коли Вона, вийшовши з Божих рук, мала злучитися з людським тілом у лоні св. Анни.

Непорочна Діва Марія, повна ласк і чеснот, є для нас прикладом для наслідування. Наслідувати її маємо у чесноті чистоти. Чистота – то одна з найбільших чеснот, яка дуже подобається Богу. Ісус Христос обіцяє: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога оглядатимуть» (Мт. 5, 8). Невинність та чистота серця високо підносять людину, зближують людину до Бога. Через непорочне серце стаємо Божими дітьми, подібними до самих Ангелів і Святих».

Св. Анні церковні піснеспіви надають титул праведна. Праведною називається людина, яка поступає завжди по-справедливості, яка нічого не робить такого, що б суперечило її совісті та Божим заповідям. Нехай кожному з нас Господь допоможе вести праведне життя у чистоті та справедливості, згідно голосу совісті та Божих заповідей.

Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

2004-12-22

Гал. 4, 22–31; Лк. 8, 16–21

Митрополит Антоній Сурожський:

Із великою сміливістю та довір’ям ми звертаємося до Пресвятої Богородиці за милістю, заступництвом та спасенням, бо знаємо, що від віків не чувано, щоб той, хто прибігав під Її покров, чи просив Її про поміч, був невислуханий. Вона є Матір’ю Божого Сина і нашою найбільш чуйною Матір’ю. Там, на горі Голгофі, Ісус Христос, вмираючи на хресті, не забув про нас, не залишив нас сиротами, бо віддав нам те, що мав тут на землі найсвятіше, найдорожче – свою найсвятішу Матір. Христос передав нам Її, щоб була Матір’ю усіх нас, а також Матір’ю кожного з нас зокрема. Пресвята Богородиця щедро обдаровує нас ласками, які випрошує в Бога.

Пресвята Богородице! Своїми гріхами, неправдою свого життя, своєю віддаленістю від Бога ми є винні за хресну смерть Твого Сина, за страшні години в Гетсиманському саді, за всю наругу й за все страждання Його. Мати Божа і наша Мати! Прости і будь моєю Заступницею». Кожного разу, коли ми відступаємо від Бога грішними вчинками, з’єднуємося з тими, кому воплочення Христове було чужим, кому Бога було непотрібно, кому потрібно було Його усунути з життя, щоб можна було жити за людською волею.

Стрітення Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Унівська Лавра, 2019-02-15

Євр. 7, 7–17; Лк. 2, 22–40

Стрітення – означає зустріч^[10].

Читаючи Євангеліє, постійно читаємо про зустрічі. Кожна розповідь – це жива зустріч, Христа з апостолами, з багатим юнаком, із сотником, з прокаженими, із розслабленим, з митарем Закхеєм. Сьогодні Євангеліє про зустріч у храмі Христа з Симеоном та Анною.

Зустріч з Христом міняє життя цих людей.

Наприклад, зустріч з Христом по дорозі в Емаус міняє апостолів із розчарованих і переляканих на проповідників Христового воскресення.

Зустріч з Христом преображає апостола Павла по дорозі в Дамаск.

Зустріч з Христом може мати й інше значення, адже одні Його прийняли, а інші відкинули.

Одні зустріли Бога, інші відійшли, одні побачили Бога, а інші відвернулися від Нього.

Отці пустині говорили: хто бачив брата свого, той бачив Бога свого.

Щоб побачити Бога, треба нам навчитися побачити брата, побачити образ Божий у ближньому, побачити іншу людину у світлі Христа або під тінню Хреста.

Усе життя ми зустрічаємо людей, але не бачимо їх, не чуємо їх, проходимо мимо них.

А весь наголос євангельської проповіді на тому, що кожна зустріч може бути на спасіння або не на спасіння.

Зустріч починається з того, що ми повинні навчитися побачити, що друга людина існує.

Слід розвинути в собі здатність людину, яку зустрічаємо, побачити, почути, признати, що він має право на існування. Ніхто в Бога не є лишній. Бог помилок не робить, жодна людина на землі не є помилка. Ніхто не є ніхто.

Здебільшого ми себе бачимо в центрі, а інші люди, немовби, крутяться довкола нас. Людей ми часто оцінюємо у відношенні до себе: ця людина нам потрібна, від іншої можуть бути неприємності і т. д.

Справедливість починається тоді, коли ми визнаємо за людиною право існувати поза мною. Кожен має право бути самим собою, як би це було мені незручно, нестерпно. Кожен має право бути таким, яким він є, яким Господь його створив, а не таким, як хочемо ми.

Друге: треба навчитися слухати. Слухати людину, без докору, не відкидаючи її.

Із цього починаються зустрічі. І в кожній справжній зустрічі, ми повинні побачити в людині те, що не є тьмою, але те, що у ньому справжньою людиною, образ Божий у людині. Інакше зустріч не відбулася.

Часто ми стверджуємо себе в житті по контрасту з іншим: я не такий, як він. А коли зароджується любов до ближнього, то все міняється. Любити – означає перестати бачити в собі центр і ціль існування. Любити – означає бачити цінність ближнього, а навіть бути готовим покласти за нього життя. Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх (Йо 15).

Для Бога кожен з нас – єдиний, неповторний, незрівнянний, кожен з нас Йому настільки дорогий, що Христос прийняв на Себе Втілення і Хрест. Кожен з нас має повноту значущості, але при цьому і повноту свободи, тому що Христос ніким не володіє; Він з любові Себе віддає, Він – з нами, але Його любов є свобода. Ця свобода народжується знову-таки від зустрічі, тому що Господь нас приймає такими, які ми є, тому що Він вірить в нас безумовно, тому що Господь готовий бути з нами до кінця.

Стрітення Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Унівська Лавра, 2016-02-15

Євр. 7, 7–17; Лк. 2, 22–40

Роздумуємо над богословією празника на основі богослужбових піснеспівів:

– «Ветхий деньми, младенствовав плотию».

«Споконвічний воплотився і став маленькою дитиною…»^[11].

– «Ветхий деньми, Иже закон древле в Синаи дав Моисею, днесь Младенец видится».

«Віковічний Бог, що колись на горі Синай дав Мойсеєві Закон, сьогодні являється як дитина…».

– «Очи мои увидели таинство, от века сокровенное, и в эти последние дни явившееся, – свет».

«Побачили мої очі таїнство від віків закрите, в останні ж ці дні появлене; світло …»

«Нині Творець неба і землі носиться святительськими руками старця Симеона …».

Стрітення Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Львів, Святомихайлівський монастир, 2005-02-15, 11:00

Євр. 7, 7–17; Лк. 2, 22–40

«Стрітення» означає зустріч.

Для чого ми ходимо до церкви? – Щоб відбулася зустріч.

Євхаристія – щось більше, ніж зустріч, це з’єднання з Богом.

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2023-04-07

Євр. 2, 11–18; Лк. 1, 24–38

Празник Благовіщення[12].

Перший піснеспів Вечірні відкриває нам таїнство празника Благовіщення:

Совіт превічний откривая Тебі Отроковице, Гавриїл предста …

Раду предвічну відкриваючи Тобі, Отроковице, Гавриїл представ …

Предвічний задум відкрив Гавриїл

Предвічний задум Пресвятої Тройці – безначальний позачасовий замисел Божий про створений Ним світ.

Замисел Пресвятої Тройці: «Створімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бт. 1,26).

Замисел про Воплочення Сина Божого, про спасення і відкуплення людського роду через хресну смерть і воскресіння Сина Божого.

Передбачаючи гріхопадіння людини, Бог у вічності ухвалив спасення людини.

Благовіщення – це Блага Вість про початок нашого спасіння.

Благовіщення – це Блага Вість, на яку людство чекало довгі тисячоліття, на яку чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді.

Благовіщення – це Блага Вість, що сповнилася Божа обітниця Спасителя, бо цього дня “Слово стало тілом, і оселилося між нами” (Йо. 1, 14).

Благовіщення – це Блага Вість про те, що Син Божий, який відвічно поза часом раждається від Отця, сходить на землю, щоб народитися в часі від Пресвятої Діви заради нашого спасення.

Благовіщення – це Блага Вість про те, що Син Божий сходить на землю, щоб нас піднести до неба, щоб нас вивести із темряви до світла, із неволі гріха і смерті до свободи синів Божий.

Благовіщення – це Блага Вість про те, що Син Божий споруджує живий храм у Діві, завдяки послуху, завдяки словам Діви: Я раба Господня. Нехай станеться зі мною по слову Твоєму.

Благовіщення – це Блага Вість про те, що знайшлася у світі Діва, яка так вірує Богові, так глибоко здатна до послуху і до довіри, що від неї може народитися Син Божий.

Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої спасительної любові й сили; але також є справою людської волі. Втілення було б неможливим без вільної людської згоди Пресвятої Діви.

І Вона дійсно віддала Богові своє життя, свою волю, прийнявши вірою, незбагненною довірою, Благу Вість про те, що вона буде Матір’ю втіленого Сина Божого.

Діва стане Матір’ю Божою:

Немовби, пояснює святий Архангел Гавриїл у ще одному піснеспіві:

Бог ідіже хощет, побіждаєтся єстества чин, – глаголет безплотний, – і яже паче человека содеваются …

Там, де хоче Бог, перемагається порядок природи, – говорить безплотний, – і те, що понад людину, сподіюється …

Святий Папа Іван-Павло ІІ навчав:

Марія – неперевершений взірець досконалої посвяти, адже вона повністю належить Богові, цілковито присвятила себе йому. Обрана Господом вона нагадує богопосвяченим особам про першість Божої ініціативи. Погодившись прийняти Божественне Слово, Яке в ній воплотилось, Марія подає для людей приклад як треба приймати Божу благодать …

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2019-04-07

Євр. 2, 11–18; Лк. 1, 24–38

Роман Сладкопівець, Кондак Благовіщенню (перший).

Кондак

Ніхто не є милосердний, як Ти, Господи,
Ми це пізнали, відколи Ти народжений
І відколи іменований
Сином жінки, яку Ти створив.
Її блаженною ми величаємо,
Щоденно до Неї взиваючи:
Радуйся Невісто неневісная!

Ікос 1

Прийдіть, з архангелом Гавриїлом
Підемо в путь до Діви Марії,
І привітаймо Її як Матір
і нашого життя Кормительку.
Бо не лише полководцю личить вітати Царицю,
Але й покірним дозволено подивитися
І промовити слово до Матері Божої,
Яку всі роди величають блаженною:
Радуйся Непорочная,
Радуйся Невісто, Богом покликана,
Радуйся Святая,
Радуйся ласкава і прекрасна,
Радуйся пречудесна,
Радуйся ниво незасіяна,
Радуйся Пречистая,
Радуйся Мати неіскусомужная,
Радуйся Невісто неневісная!

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2012-04-07

Євр. 2, 11–18; Лк. 1, 24–38

Піснеспів:

«Відвічне таїнство днесь відкривається,
Син Божий стається Сином людським,
Щоб прийняти на себе гірше, а подати нам краще.
Обманувся колись Адам,
Хотів стати Богом і не став,
Сьогодні Бог стає людиною,
Щоб з Адама бога зробити.
Нехай веселиться творіння,
Нехай ликує єство,
Бо Архангел перед Дівою зі страхом стоїть,
І приносить слово «радуйся»,
Що протилежне печалі.
Боже наш, що стався чоловіком,
За милосердя милості Твоєї слава Тобі».

«Бог стався людиною, що людина могла стати Богом».

Ці глибокі слова виражають сутність християнства:

Невимовне сходження Бога аж до смерті хресної відкрило людям шлях восходження до з’єднання творіння з Богом.

Низхідний шлях Христа Бога уможливлює для людини висхідний шлях восходження у Святому Дусі.

Завдяки хресній смерті Сина Божого, люди можуть виконати своє покликання до з’єднання з Богом.

Отже, ціль воплочення і спасительного подвигу Христа – щоб творіння могло з’єднатися з Богом.

Якщо це з’єднання здійснено в Божій Особі Сина, Бога, що став людиною, то треба, щоб воно здійснилось у кожній людській особі. Щоб кожен із нас також став богом по благодаті, причасником, учасником Божої природи.

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Унівська Лавра, 2011-04-07

Євр. 2, 11–18; Лк. 1, 24–38

Свято Благовіщення. Блага вість про те, що Син Божий, який відвічно поза часом раждається від Отця, сходить на землю, щоб народитися в часі від Пресвятої Діви заради нашого спасення. Сходить на землю, щоб нас піднести до неба, щоб вивести із темряви до світла, із неволі гріха і смерті до свободи синів Божий, до визволення від зла, до духовного воскресіння. «Жінку, що колись була воротами, через які гріх увійшов у світ, Син Божий рожденний від Діви вчинив вратами спасення. Колись у раю змій розлив свою отруту у жінці, знайшовши у ній непослух. Сьогодні Син Божий споруджує живий храм у Діві, завдяки послуху, завдяки словам Діви: Я раба Господня. Нехай станеться зі мною по слову Твоєму.

Літургійний піснеспів^[13]:

Предвічний задум відкриваючи Тобі, Отроковице, Гавриїл з’явився, вітаючи Тебе і виголошуючи: «Радуйся, земле незасіяна; Радуйся, купино неопалимая; Радуйся, глибино непроглядна; Радуйся, мосте, що веде до небес і ліствице висока, яку Яків видів; Радуйся, Божественна посудино з манною; Радуйся, визволення від прокляття; Радуйся, Адамово покликання до спасіння, з Тобою Господь!»

Предвічний задум Пресвятої Тройці – це безначальний позачасовий замисел Божий про створений Ним світ.

Замисел Пресвятої Тройці: «Створімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бт 1,26).

Замисел Пресвятої Тройці про Воплочення Сина Божого, про спасення і відкуплення людського роду через хресну смерть і воскресіння Сина Божого. Передбачаючи гріхопадіння людини Бог у вічності ухвалив спасення людини.

Благовіщення Пресвятої Богородиці[14]

Львів, Святомихайлівський монастир, 2005-04-07, 7:00

Євр. 2, 11–18; Лк. 1, 24–38

Благовіщення – це день благої звістки про початок нашого спасіння, звістки, що знайшлася у світі Діва, яка так вірує Богові, так глибоко здатна до послуху і до довіри, що від неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої спасительної любові й сили; але також є справою людської волі. Втілення було б неможливим без вільної людської згоди Божої Матері. Пресвята Богородиця всім своїм серцем, розумом, усією душею, усією силою своєю зуміла довіритися Богові до кінця.

Божа Мати тільки запитує: Як же станеться це, коли мужа не знаю? І на відповідь Ангела вона відповідає словами повного віддання себе в руки Божі: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!

Слово “раб-раба” означає людину, яка своє життя, свою волю віддала іншому. І вона дійсно віддала Богові своє життя, свою волю, свою долю, прийнявши вірою, незбагненною довірою, звістку про те, що вона буде Матір’ю втіленого Сина Божого.

Папа Іван-Павло ІІ, Богопосвячене життя: «Марія – неперевершений взірець досконалої посвяти, адже вона повністю належить Богові, цілковито присвятила себе йому. Обрана Господом … вона нагадує богопосвяченим особам про першість Божої ініціативи. Погодившись прийняти Божественне Слово, Яке в ній воплотилось, Марія подає для людей приклад як треба приймати Божу благодать … Богопосвячені особи знаходять у ній довершений зразок посвяти Отцеві, єдності з Сином і відкритості до діяння Святого Духа; вони свідомі того, що пристати “до дівственного й убогого способу життя” Христа означає також наслідувати життя Марії»^[15].

Молебень до Богородиці

2005-05-31

Лк. 1, 39–49. 56

На основі: Єпископ Олександр (Мілеант), Пресвята Діва Марія, Заступниця усердна роду християнського^[16]

Від перших віків християни з великим почитанням та благоговінням звертаються до Пресвятої Діви Марії, яка обрана Богом стати Матір’ю Спасителя, просіяла великими чеснотами у земному житті і завжди допомагає всім потребуючим.

Святий Архангел Гавриїл, привітав Богородицю: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між женами!”, і звістив їй незбагненну для людей тайну втілення Сина Божого. Таким же вітанням зустріла Пречисту Діву і праведна Єлизавета, якій Дух Святий відкрив, що перед нею Мати Божа: „Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?”

Благоговійне почитання Пресвятої Богородиці в християнській Церкві виражається багатьма святами на честь різних подій з життя Пресвятої Діви. Великі подвижники й учителі Церкви складали на честь Діви Марії хвалебні пісні, акафісти, вимовляли натхненні слова.

Старозавітні Писання, пророкуючи про воплочення Сина Божого, пророкували і про св. Діву Марію. Перше пророцтво про Спасителя вже заключало в собі пророцтво про Пресвяту Діву. Господь промовив після упадку людини в раю до змія-спокусника: “Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством і її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту”. Св. пророк Ісая додає: “Оце ж сам Господь дасть вам знак: ось Діва зачала і породить Сина, і дасть йому ім’я Еммануїл, що значить: з нами Бог”.

Коли наступала „повнота часів”, яку передвіщали пророки, коли наближався час Різдва Спасителя світу, у галилейському місті Назареті жив нащадок царя Давида Йоаким зі своєю жінкою Анною. Обоє вони були люди благочестиві і були відомі своєю смиренністю та милосердям. Вони дожили до старості, а дітей не мали, що дуже засмучувало їх. Вони просили в Бога, щоб він послав їм дитя і дали обітницю: якщо в них народиться дитина, посвятити її на служіння Богові. За терпеливість та віру Господь послав Йоакиму й Анні велику радість: у них народилася дочка, якій дали ім’я Марія.

Благочестиві батьки виконали свою обітницю: посвяти її Богові в Єрусалимському храмі. Марія жила при храмі, навчалася Закону Божого, працювала, молилася і читала Священне Писання. Бажаючи служити тільки Богові, Марія дала обіцянку усе своє життя посвятити Богові і служити йому з неподільним серцем у Дівстві.

Первосвященик, знаючи її обіцянку, щоб не порушувати закон про шлюб формально заручив її з вдівцем старшого віку на ім’я Йосиф.

І ось Архангел Гавриїл був посланий Богом у місто Назарет до Пресвятої Діви Марії з радісною звісткою, що Господь обрав її стати Матір’ю Спасителя світу: “Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього осінить тебе”.

Подальші Євангельські оповідання згадують про Пресвяту Діву Марію в зв’язку з подіями життя її Сина, Господа нашого Ісуса Христа. Оповідається про Різдво Христове в Вифлеємі, поклоніння волхвів, зустріч у храмі з праведним Симеоном, втечу в Єгипет, життя в Назареті, подорож до Єрусалиму з 12-тилітнім Ісусом. Євангельські оповіді про Діву Марію представляють її велику моральну висоту, її скромність, велику віру, терпеливість, мужність, покірність волі Божій, любов та відданість своєму Божественному Синові.

Вкінці ми бачимо Пресвяту Богородицю, яка стоїть в невимовній скорботі під хрестом свого Розп’ятого Сина, яка чує його останні слова і завіти. Христос доручає її своєму улюбленому учневі.

У книзі Діянь святих Апостолів згадано про Діву Марію у день П’ятидесятниці, коли на неї й на апостолів зійшов Святий Дух.

Через багато років, одного разу, коли Пресвята Марія молилася на Єлеонській горі (біля Єрусалиму), з’явився їй Архангел Гавриїл з райською фініковою галузкою в руках і сказав їй, що через три дні закінчиться її земне життя, і Господь візьме її до себе. Апостоли з різних країн зібралися в Єрусалимі. Господь Ісус Христос, оточений ангелами, з’явився і прийняв пречисту душу Богоматері. Апостоли поховали пречисте тіло Божої Матері у підніжжі Єлеонської гори в Гетсиманському саді.

Через три дні після поховання Божої Матері прибув до Єрусалиму, запізнившись, апостол Тома. Він всією душею бажав поклонитися пречистому тілу Богородиці. Коли відкрили печеру, де була похована Діва Марія, то не знайшли в ній її тіла, а тільки одні похоронні пов’язки. Здивовані повернулися апостоли. Однак, увечері під час молитви вони почули ангельський спів. Подивившись вгору, апостоли побачили Діву Марію, оточену ангелами, у сяйві небесної слави. Вона сказала апостолам: “Радуйтеся! Я з вами в усі дні!”

Цю обіцянку бути помічницею і заступницею християн Богородиця виконує і донині, ставши нашою небесною Матір’ю. За її велику любов і всесильну допомогу християни вшановують її і звертаються до неї за допомогою, іменуючи її “Непереможною володаркою”, “всіх скорбящих радість”.

Пресвята Діва Марія являє собою великий приклад для наслідування всім тим, що прагнуть служити Богові. Вона була першою, яка цілковито, з неподільним серцем посвятила своє життя Богові. Вона показала високу цінність чесноти дівства й чистоти. Наслідуючи її багато християн посвячують своє життя повністю на служіння Богові в молитві, пості й богомислії. Так виникло і закріпилось чернецтво.

Нехай чесноти Пресвятої Діви Марії будуть досконалим взірцем для кожного з нас, щоб наслідуючи її ми осягнули вічне життя та блаженство в небі.

[1] https://azbyka.ru/otechnik/Petr_Smirnov/tserkovnaja-propoved-na-dvunadesjatye-prazdniki-chast-1/131

Преп. Иоанн Дамаскин «На Рождество Пресвятой Богородицы», Слово 1

Приидите все народы, весь род человеческий, всякий язык, возраст и чин радостно прославим день рождения всемирной радости. … Да восторжествует вся тварь и да прославит священнейшую леторасль священной Анны! Она родила миру неотъемлемое сокровище благих; чрез Нее вочеловечившийся Творец привел всю тварь в лучшее состояние. Человек, поставленный между миром духовным и вещественным, связывает собою все видимое творение с невидимым; так и Творец — Слово Божие, соединившись с естеством человеческим, соединился чрез Нее со всею тварию. Итак, прославим разрешение человеческого неплодия, потому что для нас рушилась преграда к блаженству.

Но почему Дева-Матерь родилась от неплодной? … природа уступает могуществу благодати и, объятая трепетом, останавливается, не смея идти далее. Так как Дева Богородица долженствовала родиться от Анны, то природа не дерзала предупредить семени Благодати, но оставалась безплодною, доколе благодать не произрастила плода. Надлежало родиться первородной, чтобы родить «Перворожденного всей твари, …в Нем же вся… состоятся» (Кол. 1:15, 17). О блаженная чета, Иоаким и Анна! Вся тварь обязана вам благодарностию. Чрез вас она принесла Творцу дар всех даров драгоценнейший — чистую Матерь, единую — достойную Творца …

… Ныне из бренного естества уготовил Себе на земле небо Тот, который древле из вод соткал и распростер по высоте твердь. Подлинно, это небо несравненно того божественнее и удивительнее; потому что на нем возсияло Солнце правды — Тот, который на небе утвердил солнце. … Отец благоизволил, чтобы … от Духа Святого и Девы Марии сверхъестественным образом Слово соделалось плотию непреложно…

[…]

… Поэтому ныне раждается Дева, чуждая прародительского тления, обручается Самому Богу, раждает милосердие Божие, и не народ Божий становится народом Божиим, непомилованный получает милость, невозлюбленный делается возлюбленным, — потому что из Нея раждается Сын Божий возлюбленный, в котором все благоволение Божие.

[…]

… Радуйся, Мария, сладчайшая дщерь Анны! … Как же назвать Тебя, если не жилищем достойным Бога? Достойно ублажают Тебя все роды, как избранное украшение человечества. Ты слава священников, упование христиан, многоплодная отрасль девства: от Тебя повсюду развился цвет его. Благословенна Ты в женах, и благословен плод чрева Твоего! Исповедующие Тебя Богородицею — благословенны! … Радуйся, Благодатная, Господь с Тобою! Благословенна Ты в женах и благословен плод чрева Твоего — Иисус Христос Сын Божий! Ему слава со Отцем и Святым Духом в безконечные веки веков. Аминь.

[2] «рожденный от Отца прежде веков по Божеству, но Он же рожденный в последние дни ради нас и нашего спасения от Марии Девы и Богородицы по человечеству».

[3] https://studyty.in.ua/0010-2/

[4] https://studyty.in.ua/0016-2/

[5] «Господь наш Иисус Христос … совершенный по Божеству и совершенный по человечеству, истинный Бог и истинный Человек …

единосущный Отцу по Божеству и тот же единосущный нам по человечеству, подобный нам во всем, кроме греха

рожденный от Отца прежде веков по Божеству, но Он же рожденный в последние дни ради нас и нашего спасения от Марии Девы и Богородицы по человечеству».

[6] Sub tuum praesidium. Вікіпедія.

[7] Живые камни, 4 декабря: День за днем : дневник-размышление православного священника на каждый день года при чтении Священного Писания / [редактор О. Игнатенко]. – Москва : Отчий дом, 2019. – 448 с. (Духовный собеседник). https://azbyka.ru/otechnik/prochee/den-za-dnem/12#source

[8] Владимир Соловьев, Россия и Вселенская Церковь, Введение. https://www.vehi.net/soloviev/vselcerk/00.html

[9] https://katekhytyka-2.blogspot.com/2017/12/22122017.html

[10] Митрополит Антоний Сурожский, О встрече.

[11] Тексти по-українськи: Молитвослов, Рим-Торонто, 1990.

[12] На основі проповідей 2005-04-07, 2011-04-07.

[13] «Совіт превічний откривая Тебі, Отроковице, Гавриїл предста, Тебе лобзая і віщая: радуйся, земле ненасіянная, радуйся, купино неопалимая; радуйся, глубино неудобозримая, радуйся, мосте, к Небесем преводяй, і ліствице високая, юже Яков виді, радуйся, Божественная стамно манни, радуйся, разрішеніє клятви, радуйся, Адамово воззваніє: с Тобою Господь».

[14] Митрополит Антоній Сурожський, Проповідь 7.04.1981.

[15] Папа Іван-Павло II. Богопосвячене життя. Львів 1997, стор. 37-38.

[16] Епископ Александр (Милеант), Пресвятая Дева Мария, Заступница усердная рода христианского. https://azbyka.ru/otechnik/Aleksandr_Mileant/presvjataja-deva-marija-zastupnitsa-userdnaja-roda-hristianskogo/