Реколекції парафіяльні
Рим, церква св. Сергія і Вакха
2010-03-18-19
Великий піст – весна душі. Піднесення душі до Бога через молитву і богомисліє – роздуми над Святим Письмом і літургічними текстами святих Отців.
Четверта Правда віри: Слово стало тілом і оселилося між нами.
Роздуми на основі богослужбових піснеспівів.
Піснеспіви на Утрені Страсного Тижня:
Невимовне сходження Божого Слова: Той Самий Христос – Сам Бог і водночас чоловік; не вважав за посягнення Своє Божество, Він образ раба прийнявши, являє це учням; бо славно Він прославився.
Флп. 2,5-11: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця».
Будучи Господом і Творцем усього, непідвладний стражданню Бог стався убогим, з’єднавши з Собою створіння, і, будучи Пасхою, Сам Себе приніс у жертву за тих, за кого прагнув померти, кажучи: «Споживіть Тіло Моє і скріпіться у вірі!»
ІІ Кор. 8,9: «Ви ж знаєте ласку Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли».
Послужити Я прийшов Адаму зубожілому, у його образ зодягнувшись добровільно Я – Творець, багатий Божеством, і положити душу Мою за нього на відкуплення Я, непідвладний стражданню по Божеству.
Мт. 20, 28: «Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох».
І Тим. 2, 6: «Христос Ісус, дав себе самого як викуп за всіх».
Невимовне сходження Божого Слова, Він образ раба прийняв …
Непідвладний стражданню Бог стався убогим, з’єднавши з Собою створіння, і, будучи Пасхою, Сам Себе приніс у жертву за тих, за кого прагнув померти …
І Кор. 5, 7: «Пасха наша, Христос, принесений у жертву».
Книга Виходу: Вихід із Єгипту і 10-а кара (смерть первородних)[1].
На цю пам’ять: нехай кожна сім’я візьме ягня і заколе його на день Пасхи і з’їсть його з поспіхом, бо це Пасха Господня.
Події старозавітньої Пасхи, Виходу з Єгипту, є праобрази Страждання і Воскресіння Христа.
Спасіння єврейський первородних – праобраз спасіння всіх людей Кров’ю Христа, Агнця Божого заколеного за гріхи світу.
Агнець має бути досконалий без вади – Христос досконалий без гріха і незлобний.
Перехід через Червоне море – праобраз переходу із старого життя рабства в Єгипті до нового життя в Христі.
Хресна смерть Месії, центр Його спасительного подвигу, була передвіщена старозавітними пророцтвами і праобразами. Так жертвоприношення Ісака, храмові жертви були праобразами спасительної жертви Христа.
Із старозавітних пророцтв про страждання Богочоловіка найяскравішим є пророцтво Ісаї, у якому дуже яскраво і зрозуміло виражена відкупительна суть хресної смерті Месії, як добровільної жертви для очищення людських гріхів:
Іс. 53, 1-12: «Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, – ми бачили його, – ні вигляду принадного не було в ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався».
Саме на це пророцтво покликався Йоан Хреститель, підчас Хрещення Христового, кажучи: «Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу».
Застосування до життя християнина:
Флп. 2, 5-8: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши образ раба, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної».
«У вас пізнають усі, що ви мої учні, якщо заповіді мої збережете», – сказав Спаситель друзям Своїм, йдучи на страждання; – «майте мир між собою і з усіма, смиренно мислячи, підносіться.
Йо. 13, 35: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати».
Йо. 15, 10. 12-13: «А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає».
Чужим поганським звичаєм для вас хай буде панування над співбратами. Бо це не Мій жереб, але владицтво Моє – вільна згода. Тому, хто між вами хоче бути першим, нехай буде останнім із всіх.
Мр. 9, 35: «Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою».
«Дивлячись на Мене», – сказав Ти, Господи, учням Своїм, – відкиньте гординю, але наслідуйте смиренні думки; ви п’єте чашу Мою, яку Я п’ю; тому в Царстві Отця Мого зі Мною прославитесь.
Мт. 11 ,29: «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим».
[1] E. Carr, Messaggio della Pasqua nella Chiesa primitiva, курс лекцій, Рим, Augustinianum 2010.