Реколекції парафіяльні
Перемишляни, церква св. Миколая
2016-04-06
Зміст і ціль життя
У житті кожної людини раніше чи пізніше приходить хвилина, коли людина, немовби, прокидається від суєтного гамору повсякденного життя і задає собі запитання: Де я? Для чого я живу? Який сенс, який зміст мого життя на землі?
Християни повинні самі знати і вчити своїх дітей про ціль життя. Хто її знає, впевнено простує до мети; хто не знає, може впасти у відчай і зневіру, бо не знає, для чого живе.
А кожна людина живе на землі не випадково, але має конкретну ціль і конкретне завдання.
Наша ціль, наше завдання багаторазово вказана на сторінках Священного Писання, Біблії. Бог промовляє до кожного з нас: Будьте святі, бо Я є святий, Будьте досконалі як і Отець ваш Небесний досконалий. Будьте милосерді, бо Отець Небесний милосердний.
Проживаємо Рік Божого милосердя: Отець Небесний милосердний.
Що означає стати святим? – бути як Отець Небесний.
Отже, ціль і завдання життя – уподібнюватися до Господа Бога.
Який є Бог?
Бог – добрий, благий, найвища Благість, найвища Любов, Милосердний Отець. Стати святим означає уподібнюватися до Бога, який є Любов, тобто зростати у доброті, любові, милосерді, тобто у головних заповідях: Люби Бога, люби ближнього.
Любов до ближнього – це служіння. Рік Божого милосердя нагадує нам і наше завдання бути милосердними, готовими послужити.
Заповідь любові Бога і ближнього зобов’язує до максималізму, це безнастанне зростання у святості, в уподібненню до Бога, якому немає кінця, бо Бог – безконечний.
У виконання приписів людина не може бути максимально досконалою. Бог закликає нас до Будьте досконалі в любові, як і Отець Небесний – досконала Любов.
Отже, любов – це показник, наскільки людина свята. Тому важливо задуматися над своїм рівнем святості, досконалості: Наскільки моє серце сповнене любов’ю?
Чинити діла милосердя, чинити добро, здобувати чесноти.
Св. Григорій Богослов навчав: У моєму житті нічого не заслуговує уваги, якщо воно не веде до чесноти.
Кожна подія в житті дана для того, щоб здобути якусь чесноту.
Коли хтось нас образив, коли хтось звинуватив, ми можемо здобути чесноти прощення, милосердя, доброзичливості. Коли переживаємо горе, страждання, можемо здобути чесноти терпеливості і мужності у перенесенні труднощів.
А св. Іван Золотоустий навчає: Якщо хочемо осягнути Небесне Царство, то замало звільнитися від гріха, але ще треба багато вправлятися і в чеснотах[1].
Святі отці закликають не бути недбалим у набуванні чеснот:
Св. Антоній Великий[2]: Будь ревний у набуванні чеснот, щоб не стати недбалим. Не покидай трудів, які несеш задля чеснот, щоб не стати лінивим та недбалим.
Св. Василій Великий: Стань немовби скарбницею, повною чеснот[3].
Чесноти – це скарби на небі, якими ми постійно повинні наповнювати нашу небесну скарбницю.
Бо якщо мало чеснот, то небесна скарбниця порожня, у духовному житті немає прогресу.
Тому дуже важливі слова св. Григорія Богослова: У моєму житті нічого не заслуговує уваги, якщо воно не веде до чесноти.
[1] о. Юліян Катрій, ЧСВВ, Перлини Східних Отців, 1702.
[2] Св. Антоній Великий, стор. 117.
[3] о. Юліян Катрій, ЧСВВ, Перлини Східних Отців, 1691.